Запор та діарея. Лікування та діагностика - Лівобережний центр проктології

Що таке запор і діарея з точки зору проктології

Запор (закреп) – це стан, при якому спостерігається утруднене, занадто рідкісне або неповне випорожнення кишечника. Зазвичай під запором розуміють зменшення частоти дефекації менше 3 разів на тиждень або потребу докладати надмірні зусилля під час випорожнення. Кал при цьому часто твердий, сухий, відчувається неповне спорожнення кишківника. Запори в проктології мають важливе значення, оскільки хронічне утруднення дефекації може призводити до розвитку певних захворювань прямої кишки (наприклад, геморою чи тріщин) і самі можуть бути симптомом серйозних патологій.

Діарея (пронос) – протилежна ситуація, коли випорожнення стають надто частими (більше 3 разів на добу) і мають рідку або водянисту консистенцію. З погляду проктології, діарея також є тривожним симптомом, адже тривале часте випорожнення рідким калом може викликати зневоднення, подразнення анальної ділянки та сигналізувати про інфекції або запальні захворювання кишківника. Після нормального акту дефекації людина повинна відчути полегшення; при діареї ж нерідко залишається відчуття неповного випорожнення і позиви продовжуються.

У проктологічній практиці і запор, і діарея розглядаються не як окремі хвороби, а як симптоми. Важливо визначити їхню причину. Іноді короткочасні порушення випорожнення пов’язані з похибками харчування або стресом і минають самостійно. Але якщо проблеми зі стільцем стають хронічними, повторюються часто чи супроводжуються іншими небезпечними ознаками – це привід звернутися до лікаря-проктолога для обстеження. Спеціаліст-проктолог розуміє, що тривалі запори чи діареї можуть вказувати на проктологічні захворювання або навіть патології товстої кишки, тому не варто ігнорувати ці симптоми.

Запис на прийом: +38 (050) 330-15-15 Лівобережний центр проктології м. Київ, вул. Ентузіастів 49 Контакти

Причини порушення випорожнення (хронічні та епізодичні)

Порушення нормального ритму дефекації можуть бути викликані різними чинниками – від невинних дієтичних помилок до серйозних захворювань. Причини умовно поділяють на епізодичні (тимчасові) та хронічні (тривалі). Розглянемо окремо фактори, що призводять до запору і до діареї.

Причини запору

Неправильне харчування. Дефіцит харчових волокон (клітковини) в раціоні та недостатнє вживання рідини – одні з найпоширеніших причин утрудненого випорожнення. Якщо людина їсть багато рафінованої їжі, мало овочів та фруктів, п’є замало води – калові маси стають щільними і просуваються повільніше. Також сприяють запорам надлишок білкової їжі, зловживання здобою, білим хлібом, фастфудом.

Малорухливий спосіб життя. Низька фізична активність призводить до уповільнення моторики кишківника. Сидяча робота, відсутність спорту, довге перебування без руху – все це фактори, що провокують хронічні запори. У похилому віці гіподинамія особливо впливає: ослаблення тонусу м’язів живота і тазового дна утруднює нормальну дефекацію.

Придушення позивів та порушення режиму. Часто запор виникає у людей, які свідомо стримують дефекацію (наприклад, через незручність поза домом). Ігнорування природного позиву з часом порушує рефлекторну діяльність кишечника. Нерегулярний графік харчування та туалету (наприклад, працюючи позмінно або при частих подорожах) може збити внутрішній “годинник” травлення, викликаючи епізодичні закрепи.

Стрес і психологічні фактори. Емоційні переживання, депресія, тривога можуть впливати на роботу кишечника. У деяких людей сильний стрес уповільнює перистальтику і призводить до тимчасового закрепу. Відомий феномен “запор мандрівника” – при зміні оточення, часових поясів, через дискомфорт поза звичними умовами може виникнути короткочасний запор.

Вагітність. У вагітних жінок часто виникають закрепи через гормональні зміни (підвищення рівня прогестерону уповільнює моторику кишківника) і тиск збільшеної матки на товсту кишку на пізніх термінах. Це тимчасова проблема, що проходить після пологів, але потребує уваги, щоб запобігти ускладненням (геморою, тріщинам).

Медикаменти та медичні препарати. Деякі ліки мають побічний ефект у вигляді закрепів. До них належать: знеболювальні наркотичні анальгетики, антидепресанти, протиепілептичні засоби, препарати заліза, антациди з кальцієм або алюмінієм, сечогінні, антигістамінні, та інші. Прийом таких препаратів може спричинити епізодичний або навіть стійкий запор. Безконтрольне довготривале вживання проносних засобів також парадоксально здатне викликати “лікарський” запор – кишечник звикає до стимуляції і без ліків працює мляво.

Захворювання та патології. Дуже часто запор є наслідком або симптомом іншого захворювання. Наприклад:

- Синдром подразненого кишківника (СПК) – функціональний розлад, при якому можлива хронічна форма запору (або чергування з діареєю).
- Ендокринні порушення – гіпотиреоз (недостатність гормонів щитоподібної залози) сповільнює обмін речовин і призводить до постійних закрепів; при цукровому діабеті запори можуть бути внаслідок діабетичної нейропатії кишечника.
- Неврологічні захворювання – хвороба Паркінсона, розсіяний склероз, травми або пухлини спинного мозку, інсульт – всі ці стани можуть порушити нервову регуляцію кишечника і викликати хронічний запор.
- Хвороби товстої і прямої кишки – механічні перешкоди для проходження калу. Сюди відносять колоректальний рак, доброякісні пухлини або поліпи, стриктури (звуження просвіту кишки після запалень або операцій), випадіння прямої кишки, великі внутрішні гемороїдальні вузли, анальні тріщини (біль при дефекації змушує затримувати кал), зовнішнє здавлення кишківника (наприклад, кісти або пухлини сусідніх органів). У дітей причиною вродженого хронічного закрепу може бути хвороба Гіршпрунга (нерозвинені нервові сплетення в ділянці кишки)
- Інші фактори. До порушення моторики кишечника з тенденцією до закрепів можуть призводити також електролітні розлади (наприклад, нестача калію або надлишок кальцію в організмі). Тяжкі загальні захворювання (серцева недостатність, хронічні легеневі захворювання з дихальною недостатністю, тяжкі форми ожиріння) також можуть опосередковано викликати стійкі запори. З віком ризик запорів підвищується через комбінацію кількох чинників – малорухливості, неідеального харчування, наявності хронічних хвороб і прийому ліків.

Епізодичний запор зазвичай триває недовго (кілька днів) і минає після усунення причини: виправлення дієти, завершення стресової ситуації, адаптації до нових умов. Хронічним запором вважають стан, коли проблеми з випорожненням тривають кілька місяців і довше, або ж регулярно повторюються. Хронічні закрепи майже завжди потребують медичного обстеження, щоб знайти і скоригувати причину.

Причини діареї

Інфекції кишечника. Найчастіша причина гострої діареї – це інфекційні агенти. Кишкові інфекції можуть бути бактеріальними (сальмонела, дизентерія/Shigella, кишкова паличка, кампілобактер та ін.), вірусними (ротавірус, норовірус тощо) або паразитарними (лямблії, амеби). Зараження зазвичай відбувається через вживання забрудненої їжі чи води, немиті руки, контакт із хворою людиною. Інфекційна діарея часто супроводжується різким початком, болями у животі, нудотою, блюванням, підвищенням температури. Це гостра діарея, яка за правильного лікування триває до кількох днів.

Харчові отруєння і токсини. Споживання неякісних продуктів (зіпсованих, заражених токсинами бактерій) може викликати короткочасний пронос. Так само деякі токсичні речовини або алергени в їжі здатні провокувати діарею: надмірний алкоголь, надлишок кави, вживання штучних підсолоджувачів (сорбіт, маніт), отруєння важкими металами. Наприклад, вживши дуже гостру чи жирну їжу у великій кількості, людина може отримати розлад травлення у вигляді проносу.

Непереносимість харчових продуктів. Іноді причиною хронічних діарей є непереносимість певних компонентів їжі. Класичний приклад – лактазна недостатність (непереносимість лактози): у дорослого недостатньо ферменту для перетравлення молочного цукру, тому після вживання молока виникає діарея, здуття. Інші приклади – глютенова ентеропатія (целіакія), коли вживання глютену злакових викликає діарею і ураження кишки, або харчова алергія (напр. алергія на горіхи, морепродукти тощо) – може проявитися розладами випорожнення.

Стрес і психогенні фактори. В деяких людей сильне хвилювання або страх провокують “нервову діарею”. Відомо, що кишечник має власну нервову систему і реагує на психоемоційний стан. Перед важливим іспитом, публічним виступом чи в період гострого стресу можлива короткочасна діарея. Зазвичай вона мине, коли ситуація нормалізується, але приносить дискомфорт. При синдромі подразненого кишківника психологічні чинники можуть викликати як запори, так і проноси.

Ліки та медичні втручання. Багато медикаментів мають побічну дію у вигляді проносів. Найвідоміший приклад – антибіотики. Вони порушують баланс кишкової мікрофлори, знищуючи не лише шкідливі, а й корисні бактерії, що може призвести до антибіотик-асоційованої діареї або навіть до інфекції Clostridioides difficile (тяжка діарея). Також пронос можуть спричиняти: деякі проносні засоби (парадоксально, при передозуванні), антацидні препарати з магнієм, метформін (цукрознижувальний), препарати для хіміотерапії, імуносупресанти та ін. Променева терапія органів тазу іноді викликає запалення кишки і пронос (променевий проктит).

Запальні захворювання кишківника. Хронічна діарея є одним з основних симптомів таких хвороб, як виразковий коліт та хвороба Крона (неспецифічні запальні захворювання кишківника). При цих недугах запалюється слизова оболонка товстої кишки, що призводить до частих рідких випорожнень з домішками слизу, крові, болями в животі, схудненням. Діарея в цих випадках носить затяжний або періодично рецидивуючий характер. Проктит – запалення прямої кишки – також може викликати часті болісні позиви з виділенням невеликої кількості рідкого калу зі слизом.

Інші захворювання. Постійний пронос може спостерігатися при ряді системних або інших хвороб:
- Синдром подразненого кишківника (СПК) – один з проявів може бути хронічна функціональна діарея (або чергування з запорами) без органічного ураження кишківника.
- Хронічний панкреатит з екзокринною недостатністю – підшлункова залоза не виробляє достатньо ферментів, їжа погано перетравлюється, виникають жирні часті випорожнення (стеаторея).
- Гіпертиреоз (надлишок гормонів щитоподібної залози) прискорює обмін речовин і перистальтику, часто викликаючи постійну діарею.
- Надниркова недостатність (хвороба Аддісона) – дефіцит гормонів кори наднирників може проявлятися стійкими проносами, втратою ваги, слабкістю.
- Поліпи та пухлини товстої кишки іноді провокують підвищену секрецію та пронос, або ж чергування проносів і закрепів.
- Дисбактеріоз кишечника (дисбіоз) – порушення балансу мікрофлори, може статися після антибіотиків чи через погрішності харчування, призводить до нестабільного стільця, частіше до діареї з метеоризмом.
- Глистні інвазії (паразити) – деякі паразитарні зараження кишечника (аскариди, гострики, та ін.) викликають синдром малабсорбції та прискорене випорожнення.

Гостра епізодична діарея зазвичай триває кілька діб і пов’язана з інфекцією або отруєнням. Хронічною діареєю вважають розлад, що триває понад 3–4 тижні, або часто повторюється. Така ситуація майже завжди вказує на необхідність обстеження, бо причиною часто є непомічене хронічне захворювання.

Важливо: і запор, і діарея можуть чергуватися в одного пацієнта. Періоди утрудненого випорожнення, що змінюються епізодами проносу, характерні для синдрому подразненого кишківника, а також можуть спостерігатися при чергуванні часткової кишкової непрохідності з так званою “псевдодіареєю” (коли рідкий вміст просочується через затор з твердих мас). Тому нестабільний стілець (то запор, то пронос) – це окрема проблема, що потребує діагностики.

Запис на прийом: +38 (050) 330-15-15 Лівобережний центр проктології м. Київ, вул. Ентузіастів 49 Контакти

Які хвороби прямої кишки пов’язані з цими симптомами

Порушення ритму випорожнення часто супроводжують або провокують проктологічні захворювання. Ось деякі патології прямої кишки та анальної області, які тісно пов’язані із запорами чи діареями:

Геморой. Хронічний запор є одним з головних чинників розвитку геморою – варикозного розширення вен гемороїдального сплетення. Постійне натужування при твердій випорожненні підвищує тиск у венах прямої кишки, формуючи гемороїдальні вузли. Також і затяжна діарея може погіршувати геморой: часті випорожнення подразнюють анальний канал, викликають притік крові. Прояви геморою – кров під час дефекації, свербіж, випадіння вузлів – можуть, своєю чергою, ускладнювати нормальне випорожнення, викликаючи психологічний страх болю і посилюючи запори. Таким чином, геморой і запор нерідко утворюють замкнуте коло, кожен із цих станів сприяє іншому.

Анальні тріщини. Це невеликі поздовжні розриви слизової оболонки анального каналу, які виникають найчастіше в результаті проходження дуже твердого, сухого калу при запорі. Тріщина проявляється різким пекучим болем під час і після дефекації та виділенням яскраво-червоної крові (кілька крапель на туалетному папері). Біль при тріщині може бути настільки інтенсивним, що пацієнт підсвідомо уникає дефекації, боячись болю – це призводить до ще більших застоїв калу і хронічного запору. Водночас загоєння тріщини утруднюється продовженням травмування при кожному випорожненні. Таким чином, анальна тріщина тісно пов’язана із запорами; її своєчасне лікування допомагає нормалізувати стілець, і навпаки – вирішення проблеми запору є умовою для загоєння тріщини. (Діарея менше сприяє виникненню тріщин, але сильне подразнення рідкими випорожненнями теж може пошкодити шкіру ануса).

Синдром подразненого кишківника (СПК). Це функціональне (неструктурне) захворювання кишечника, при якому спостерігаються хронічні абдомінальні болі, дискомфорт, здуття та зміни характеру випорожнень. Виділяють кілька типів СПК: з переважанням запорів, з переважанням діареї або змішаний тип (чергування запору і проносу). Для СПК характерно, що при всій вираженості симптомів обстеження не виявляє органічної патології – ні запалення, ні пухлин. Це стан пов’язаний із порушенням нервової регуляції кишки, гіперчутливістю стінок до розтягнення, а тригерами часто служать стрес, порушення дієти, гормональні коливання. СПК не є проктологічним захворюванням в прямому сенсі, але проктолог нерідко стикається з такими пацієнтами, адже потрібно диференціювати цей синдром від більш серйозних проблем. При СПК зазвичай немає крові чи гною в калі, немає лихоманки, симптоми можуть зникати на деякий час і повторюватися, пов’язані зі стресом або певною їжею. Лікування СПК – в основному дієта та регуляція способу життя, іноді зі залученням медикаментів для нормалізації моторики і стану нервової системи.

Проктит. Це запалення слизової оболонки прямої кишки. Проктит може бути частиною більш масштабного захворювання (наприклад, при виразковому коліті запалена вся товста кишка, в тому числі й пряма), або виникати як самостійна проблема – через локальну інфекцію, травму, радіаційне ураження тощо. Симптоми проктиту включають часті болісні позиви до дефекації (тенезми), при цьому виділяється небагато калу з великою домішкою слизу або гною, іноді крові. Стілець може бути або частим рідким (при гострому проктиті – різновид діареї), або нормальним чи навіть затриманим (деякі хронічні проктити можуть спричиняти рубцеві зміни і звуження прямої кишки, що утруднює випорожнення). Проктолог при огляді (ректороманоскопії) бачить ознаки запалення – почервоніння, набряк, виразки слизової. Лікування залежить від причини: при інфекційному проктиті – антибіотики, при неспецифічному запаленні – протизапальні свічки, дієта, теплі клізми та ін. Важливо вчасно лікувати проктит, щоб він не перейшов у хронічну форму і не спричинив ускладнень (утворення рубців, стриктур).

Хвороба Крона. Це хронічне запальне захворювання, яке може уражати будь-який відділ травного тракту, але найчастіше тонку і товсту кишку. Якщо хвороба Крона локалізується в товстій кишці або аноректальній зоні, проктологічні прояви будуть дуже відчутні. Типові симптоми – тривалі діареї (іноді з домішками крові), біль у животі, схуднення, слабкість. При значному запаленні в стінці кишки можуть утворюватися нориці (фістули) – ненормальні ходи, що виходять, зокрема, в ділянку навколо ануса, викликаючи гнійні виділення (парапроктит). Також хронічне запалення призводить до рубцювання стінки кишки, з’являються стриктури (звуження просвіту) – це може проявлятися частковою непрохідністю і епізодами запорів на фоні загальної тенденції до проносів. Хвороба Крона – серйозне захворювання, що потребує довічного спостереження гастроентеролога і проктолога. В терапії використовують спеціальні протизапальні та імуносупресивні препарати; при ускладненнях (стриктури, нориці, абсцеси) може бути необхідним хірургічне лікування.

Новоутворення. Пухлини товстої кишки – як доброякісні (поліпи), так і злоякісні (колоректальний рак) – часто впливають на характер випорожнень. Поліпи великого розміру можуть викликати кровотечі, виділення слизу, відчуття незручності в прямій кишці; інколи вони провокують пронос або, навпаки, стають механічною перепоною і призводять до запору. Рак прямої чи товстої кишки на ранніх стадіях може майже не проявлятися, але одна з перших ознак – це зміна звичного ритму випорожнень. Може з’явитися схильність до закрепів, або почати чергуватися запор і пронос, змінюється форма калу (наприклад, стає стрічкоподібним при пухлинах нижніх відділів кишки). Тривожні симптоми при пухлинах – це домішки крові (часто темної) у калі, невмотивоване схуднення, анемія, слабкість. Якщо новоутворення росте в анальному каналі, можуть бути видимі кровоточиві вузли, біль. Проктологи нагадують, що колоректальний рак – одна з найчастіших онкопатологій, але її вчасне виявлення значно покращує прогноз. Тому при будь-яких підозрілих симптомах (особливо у людей старше 45–50 років) необхідно провести обстеження (ректороманоскопію або колоноскопію) і видалити виявлені поліпи чи інші утворення.

Як відрізнити небезпечний стан від тимчасового

Більшість людей хоча б раз стикалися з короткочасним розладом стільця – наприклад, дводенний запор в період стресу або пронос після переїдання на свята. Якщо такий стан швидко минає і більше не повторюється, хвилюватися не варто. Але іноді за порушеннями випорожнення стоять серйозні проблеми. Як зрозуміти, чи є запор/діарея небезпечними?

Тимчасовий функціональний розлад зазвичай:

триває недовго (1–3 дні),
має очевидну причину (зміна раціону, нервування, прийом ліків),
не супроводжується більше вираженими симптомами,
минає після усунення провокуючого фактора або легкого симптоматичного лікування.

Небезпечний стан можна запідозрити, якщо присутні так звані “тривожні симптоми”. До них належать:

Тривала тривалість. Діарея, що не зупиняється більше 3 днів, або відсутність випорожнення більше 5–7 днів (незважаючи на корекцію харчування) – це ненормально. Хронічний запор (більше 3 місяців) однозначно потребує обстеження.
Кров у випорожненнях. Виявлення крові – небезпечна ознака. При геморої чи тріщині це яскрава червона кров на папері або поверхні калу; при кишкових інфекціях – прожилки крові зі слизом; темна або чорна кров може свідчити про кровотечу у верхніх відділах травного тракту. Будь-яке кров’янисте виділення вимагає звернення до лікаря.
Сильний біль. Інтенсивний біль у животі, що не минає, розпираючий біль і здуття (можливий симптом кишкової непрохідності або вираженого метеоризму при інфекції), різкий пекучий біль в анусі під час дефекації – усе це ознаки, які виходять за межі норми. Болісні тенезми (постійні позиви без результату) також сигналізують про патологію (проктит, коліт).
Блювання. Поява блювання на фоні запору є серйозним сигналом – це може свідчити про високу кишкову непрохідність, коли вміст не може пройти донизу. Блювання разом із проносом небезпечне стрімким зневодненням.
Висока температура. Підвищення температури тіла >38 °C при діареї – ознака інфекції або запалення. При запорі лихоманка може вказувати на гострий стан, як-от апендицит або інший запальний процес у черевній порожнині.
Втрата ваги, анемія, слабкість. Якщо на тлі хронічного порушення випорожнень людина помітно худне, відчуває постійну слабкість, запаморочення, у неї бліда шкіра – це можуть бути прояви анемії і загального виснаження. Такі симптоми часто супроводжують приховану крововтрату (через пухлини або виразки кишківника) чи синдром мальабсорбції при важких колітах, целіакії тощо.
Раптова зміна звичного ритму у літньому віці. Якщо у людини старше ~50 років, яка раніше не скаржилась на кишечник, раптом виник стійкий запор або незрозуміла діарея, що прогресує – це дуже насторожливий знак. Можлива причина – новоутворення кишківника. Також обтяжена спадковість (були випадки раку кишки у родичів) додає ризику, і зволікати з діагностикою не можна.

Отже, нормальний тимчасовий розлад не виснажує організм і швидко проходить. Якщо ж є хоч одна тривожна ознака – краще перевіритися. Небезпечні стани можуть вимагати невідкладної допомоги. Наприклад, поєднання “запор + здуття + блювання” потребує негайної оцінки на непрохідність; “діарея + висока температура + кров” – на кишкову інфекцію або коліт. Завжди безпечніше проконсультуватися з лікарем, ніж пропустити початок серйозної хвороби.

Запис на прийом: +38 (050) 330-15-15 Лівобережний центр проктології м. Київ, вул. Ентузіастів 49 Контакти

Супутні симптоми (біль, кров, виділення, здуття)

Порушення випорожнення рідко приходять наодинці. Зазвичай присутні й інші супутні симптоми, які можуть багато розповісти про природу проблеми:

Біль. Больові відчуття можуть локалізуватися в різних зонах. Біль у животі частіше супроводжує діарею – спазми, коліки через посилену перистальтику або запалення. Наприклад, при синдромі подразненого кишківника типовий спастичний біль унизу живота, що полегшується після дефекації; при інфекційній діареї – різкі болі в ділянці пупка або внизу живота перед позивом. Біль у задньому проході характерніший для запору, особливо якщо є анальна тріщина чи геморой. Гострий ріжучий біль під час проходження калу і після нього – типова ознака тріщини; тупий біль, свербіж, відчуття печіння і стороннього тіла – ознаки геморою. Якщо біль у анальній ділянці виникає незалежно від дефекації, постійно пульсує – це може вказувати на парапроктит (гнійне запалення, абсцес). Важливо оцінювати характер болю в комплексі з типом випорожнення: наприклад, спазми + діарея натякають на коліт, а пекучий біль + запор – на тріщину чи геморой.

Кров у випорожненнях. Криваві виділення можуть супроводжувати як запор, так і діарею, і завжди потребують уваги. При запорі типово виникає яскрава червона кров внаслідок травмування слизової твердим калом – це буває при геморої (кров на поверхні калових мас, що капає після дефекації) чи анальній тріщині (кілька смужок крові на туалетному папері). При діареї кров може свідчити про інфекцію або запалення: наприклад, криваві прожилки зі слизом бувають при дизентерії; при виразковому коліті – домішка темнішої крові та гною. Чорний дьогтеподібний кал (мелена) свідчить про кровотечу в шлунку або тонкому кишечнику, що не належить до проктології, але є критичним симптомом. Будь-яка кровотеча з прямої кишки – привід негайно звернутися до лікаря і обстежитися, навіть якщо інших симптомів немає.

Виділення (слиз, гній). Нездорові випорожнення нерідко містять патологічні домішки. Слиз у невеликій кількості може бути присутній і при синдромі подразненого кишківника (особливо при запорах, коли відходить “овечий кал” вкритий слизом). Але велика кількість слизу, особливо якщо він каламутний або зеленуватий, вказує на запальний процес у товстій кишці (коліт, проктит). Гнійні виділення з ануса – тривожна ознака; гній буває при тяжких інфекційних колітах, абсцесах (парапроктиті), прориві гнійника в просвіт кишки або при занедбаних випадках хвороби Крона. Також слизово-гнійні виділення з кров’ю інколи супроводжують злоякісні пухлини кишечника. Якщо пацієнт помічає, що з анального каналу виходить не тільки кал, а й слиз чи інші ненормальні рідини – необхідне обстеження у проктолога.

Здуття живота (метеоризм). Надмірне газоутворення і розпирання живота може супроводжувати і запори, і проноси. При запорі здуття виникає через бродіння харчових залишків, що надто довго затримуються в кишечнику; гази не відходять своєчасно, живіт розпирає, може бути спастичний біль. Часто людей з хронічними запорами турбує постійний метеоризм і відрижка. При діареї здуття теж можливе – наприклад, при дисбактеріозі або СПК газоутворення підвищене, і епізоди рідкого стільця чергуються з відходженням газів. Здуття живота, поєднане зі стійким запором і болем, може свідчити про часткову непрохідність кишечника. А здуття на фоні затяжної діареї часто ознака порушення балансу мікрофлори або ферментативної недостатності (коли їжа недостатньо перетравлюється і “бродить”). В цілому, метеоризм – неспецифічний, але частий супутник кишкових розладів.

Пильна увага до супутніх симптомів допомагає лікарю визначити напрям діагностики. Наприклад, комбінація: “біль + діарея + лихоманка” наштовхує на думку про інфекцію або IBD; “запор + кров + біль в анусі” – про геморой або тріщину; “слиз + пронос” – про коліт або СПК; “здуття + поперемінно пронос і закреп” – про СПК або часткову непрохідність. Пацієнту ж важливо повідомити лікаря про всі такі прояви, навіть якщо вони здаються незначними.

Діагностика: які методи використовуються в проктології

Для з’ясування причин запорів чи діареї проктолог застосовує комплекс діагностичних методів. Обстеження починається зі збору анамнезу: лікар розпитує пацієнта про характер стільця, давність проблеми, супутні симптоми (біль, кров, схуднення тощо), особливості харчування, перенесені захворювання, ліки, які приймає хворий. Вже на цьому етапі можуть виникнути підозри на певну причину (наприклад, типові скарги на “вузлики, що випадають” при натужуванні – натякають на геморой, а розповідь про почергові проноси і закрепи під час стресів – на СПК).

Фізикальний огляд включає обстеження ділянки заднього проходу – при зовнішньому огляді лікар може виявити ознаки геморою, тріщини, свища, висипань або подразнення шкіри від діареї. Далі зазвичай проводиться пальцеве дослідження прямої кишки: лікар у рукавичці обережно вводить палець в анальний канал і пальпує стінки прямої кишки. Це дозволяє оцінити тонус сфінктера, наявність внутрішніх гемороїдальних вузлів, пухлин або стриктур на відстані витягнутого пальця, болючість певних ділянок. Для пацієнта пальцевий огляд може бути неприємним, але він дуже інформативний і триває лише хвилину.

Інструментальні методи в проктології відіграють ключову роль. Залежно від характеру симптомів, можуть застосовуватися:

Аноскопія – огляд анального каналу та нижнього відділу прямої кишки за допомогою короткого інструменту (аноскопа). Дозволяє побачити внутрішні гемороїдальні вузли, тріщини, поліпи в анальному каналі.
Ректороманоскопія – ендоскопічне дослідження прямої та сигмоподібної кишки. Через анус на 20–30 см вводиться ректороманоскоп – трубка з оптикою, що дає можливість оглянути слизову на наявність запалення, виразок, пухлин, джерела кровотечі. Це базовий метод при підозрі на проктит, пухлини, виразковий коліт.
Колоноскопія – ендоскопія всієї товстої кишки. Гнучкий колоноскоп вводиться через пряму кишку і просувається аж до сліпої кишки. Дозволяє обстежити всю товсту кишку і частково тонку, робити фото, відео, брати біопсію підозрілих ділянок. Колоноскопія призначається, якщо є підозра на серйозну патологію (рак, хвороба Крона, тривалі кров’янисті виділення, незрозуміла анемія). Також її можуть призначити при хронічних запорах невиясненого генезу, щоб виключити органічну перешкоду.
Іригоскопія – рентгенологічне дослідження товстої кишки з контрастом. Через клізму вводять барієву суміш, роблять знімки кишківника. Цей метод інколи використовується як альтернативний, якщо ендоскопія неможлива. Він показує форму кишки, наявність великих пухлин, звужень, дивертикулів.
УЗД та інша візуалізація. Сам по собі ультразвук не огляне кишечник зсередини, але УЗД органів черевної порожнини може виявити проблеми з жовчним міхуром, підшлунковою – тобто знайти причину діареї поза кишківником (наприклад, панкреатит). У жінок нерідко роблять УЗД малого таза, щоб виключити гінекологічну патологію, яка тисне на кишку і викликає запори. При підозрах на специфічні захворювання можуть залучатися КТ чи МРТ черевної порожнини (наприклад, для діагностики ускладнень хвороби Крона, абсцесів, пухлин). Також існують спеціальні дослідження моторики – колонографія, манометрія, тест на час пасажу по кишечнику, але їх проводять рідко і у вузьких випадках.

Лабораторна діагностика доповнює картину. Призначають:

Загальний аналіз крові. Він покаже наявність запалення (лейкоцитоз, ШОЕ) або анемії, характерної для хронічної крововтрати чи тяжкого коліту.
Біохімічний аналіз крові. Оцінюють електроліти, рівень заліза (феритин), функцію печінки і підшлункової, гормони щитоподібної залози – щоб знайти метаболічні причини запору/діареї.
Аналіз калу (копрограма). Дуже інформативний тест: покаже залишки неперетравленої їжі, жирів (ознака мальабсорбції), наявність лейкоцитів чи крові (ознак запалення), яєць гельмінтів, цист найпростіших.
Посів калу. Проводиться при підозрі на інфекційну природу діареї – визначає, який збудник (бактерія) спричинила пронос і до яких антибіотиків він чутливий.
Тести на приховану кров. Навіть якщо кров не видно візуально, спеціальні аналізи калу можуть виявити мікроскопічні домішки крові – це важливо при скринінгу поліпів і раку кишківника.
Імунологічні та спеціальні тести. Іноді потрібні аналізи на глютенову ентеропатію (антитіла до глютену), на лактазну недостатність, кал на клостридіальний токсин (при підозрі на псевдомембранозний коліт), кальпротектин калу (маркер запалення кишківника) тощо – залежно від конкретної ситуації.

При необхідності проктолог може залучити до діагностики суміжних спеціалістів: гастроентеролога (особливо якщо проблема виходить за межі прямої кишки), ендокринолога (при підозрі на гормональні порушення), невролога, а для жінок – гінеколога (щоб виключити патологію матки, яєчників, що може тиснути на кишку). Такий мультидисциплінарний підхід гарантує, що буде знайдено справжню причину запорів чи діареї і призначено правильне лікування.

Не треба боятися походу до проктолога: сучасні діагностичні процедури проводяться з максимальним комфортом для пацієнта (за потреби – під знеболенням або коротким наркозом для колоноскопії). Вчасне обстеження допоможе попередити серйозні наслідки, адже запор чи пронос можуть бути лише “верхівкою айсберга”.

Запис на прийом: +38 (050) 330-15-15 Лівобережний центр проктології м. Київ, вул. Ентузіастів 49 Контакти

Лікування: медикаментозне, харчування, корекція способу життя, коли потрібне хірургічне втручання

Лікування запорів і діареї завжди залежить від основної причини. Умовно, терапію можна розділити на консервативну (безопераційну) – це медикаменти плюс зміни харчування та стилю життя – та хірургічну (оперативні втручання, якщо інші методи не ефективні або неможливі).

Медикаментозне лікування. Призначення ліків повинно здійснюватися лікарем з урахуванням діагнозу:

При хронічних запорах основними є проносні засоби (лаксативи). Існує кілька груп проносних: ті, що збільшують об’єм калових мас (пшеничні висівки, псиліум – подорожник, метилцелюлоза), осмотичні (лактулоза, поліетиленгліколь – притягують воду і розріджують кал), стимулюючі (бісакодил, сенна – подразнюють кишечник, посилюючи перистальтику), пом’якшувальні (вазелінове масло, гліцеринові свічки). Лікар підбирає оптимальний засіб чи їх комбінацію. Важливо: регулярний безконтрольний прийом проносних небажаний, оскільки кишечник може звикнути. Краще використовувати максимально м’які засоби (на основі лактулози, гліцеринові свічки) і лише тимчасово, поки налагоджується дієта.
Окремо варто згадати мікроклізми та супозиторії. При запорах проктолог може призначити гліцеринові свічки (стимулюють випорожнення, безпечні навіть для вагітних), ректальні свічки з обліпихою або анестетиками (при тріщинах, геморої для полегшення випорожнення). Мікроклізми з готовим розчином (наприклад, мікролакс) діють швидко і місцево для усунення разового запору.
Якщо запори викликані іншими хворобами, лікують насамперед їх. Наприклад, при гіпотиреозі – призначення гормонів щитоподібної залози покращить моторику кишківника, при хворобі Паркінсона – корекція основної терапії.
При діареї лікування також буває симптоматичним і етіотропним (направленим на причину). Щоб зупинити частий пронос, застосовують протидіарейні препарати: лоперамід уповільнює перистальтику і підвищує тонус сфінктера, швидко зменшуючи випорожнення (його не можна використовувати при інфекційній діареї, коли потрібно вивести мікроби!). Інша група – сорбенти (активоване вугілля, смекта, ентеросгель): вони зв’язують токсини в кишечнику і теж частково уповільнюють стілець. При спазмах додають спазмолітики (но-шпа, дротаверин) щоб зняти біль. Важливим моментом є регідратація – заповнення втраченої рідини та солей. При діареї рекомендується пити спеціальні розчини електролітів (наприклад, регідрон) чи хоча б підсолену воду, відвар ромашки, компот із сухофруктів.
Якщо встановлено інфекційну природу діареї – лікар призначить антибіотики або протипаразитарні засоби специфічно проти збудника (за результатами аналізів). Наприклад, при амебіазі – метронідазол, при бактеріальній дизентерії – ципрофлоксацин чи інший антибіотик, при холері – доксициклін і так далі. Самолікування антибіотиками при проносі небезпечне, адже можна погіршити стан або пропустити справжню причину.
При запальних захворюваннях кишківника (виразковий коліт, хвороба Крона) застосовують специфічні протизапальні препарати: похідні 5-аміносаліцилової кислоти (месалазин, сульфасалазин) у вигляді таблеток, клізм або свічок; у важких випадках – кортикостероїди, імуносупресанти, новітні біологічні агенти. Ці ліки призначає гастроентеролог, а проктолог часто контролює місцеві ускладнення.
При синдромі подразненого кишківника медикаменти добираються залежно від типу: при СПК з діареєю можуть призначити легкі закріплюючі засоби, адсорбенти, пробіотики; при СПК із запорами – проносні в малих дозах, прокінетики. Обов’язково можуть знадобитися седативні чи анксіолітики (заспокійливі, протитривожні препарати), бо без зняття психологічного компоненту важко досягти поліпшення. Іноді призначають невеликі дози трициклічних антидепресантів або препаратів із спазмолітичною дією для нормалізації нервової регуляції кишки.
Інші засоби: Ферментні препарати (панкреатин) – при ферментативній недостатності; жовчогінні – при проблемах з печінкою і жовчовиділенням; препарати для корекції дисбактеріозу (пробіотики) – для відновлення мікрофлори після антибіотиків або при СПК. При болісних гемороїдальних вузлах чи тріщинах – місцеві мазі та свічки (знеболюючі, протизапальні, загоюючі). Кожному пацієнту схема лікування підбирається індивідуально.

Харчування і корекція способу життя. Це наріжний камінь терапії при хронічних порушеннях стільця. Жодні ліки не дадуть стійкого ефекту, якщо людина не змінить шкідливих звичок. Основні рекомендації такі:

Дієта при запорах: раціон з високим вмістом клітковини. Корисні свіжі та тушковані овочі, фрукти, цільнозернові каші (гречка, вівсянка, перлова), житній хліб. Особливо добре стимулюють перистальтику чорнослив, курага, буряк, гарбуз, кабачки, зелені листові овочі, яблука, ківі. Кисломолочні продукти (кефір, йогурт, ряжанка) містять пробіотики і полегшують роботу кишківника – їх варто вживати регулярно. Важливий достатній питний режим: не менше 1.5–2 літрів рідини на день (враховуючи супи, напої), з них хоча б склянку чистої води зранку натщесерце. Рекомендується теплий питтєвий режим – прохолодна вода може посилювати спазм кишки. Харчування має бути регулярним, не пропускати сніданок – ранкова їжа запускає травлення. Бажано їсти 3–4 рази на день в один і той самий час. Слід уникати продуктів, які провокують закріплення: багато білка без овочів (велика кількість м’яса, яєць, сиру), білий хліб, здоба, солодощі, шоколад, рисова і манна каша, міцний чай, червоне вино. Також краще мінімізувати жирну смажену їжу, фастфуд. В періоди загострення проблеми можна додатково вживати висівки (1–2 столові ложки на день, запиваючи водою) або аптечні добавки з клітковиною – вони збільшують об’єм калу і стимулюють моторику.
Дієта при діареї: має на меті уповільнити перистальтику і зменшити подразнення кишківника. У гострий період рекомендують стіл №4 (лікувальна дієта при колітах): виключаються молочні продукти, свіжі фрукти та овочі, клітковина, гостре, кисле, бобові – все, що викликає бродіння та посилює моторику. Раціон складається з розварених каш на воді (рисова, вівсяна), киселів, слизових супів, відвареного пісного м’яса чи риби (січені парові котлети), вчорашнього білого хліба, сухариків. Є навіть мемонтехніка BRAT-дієта – Bananas, Rice, Applesauce, Toast (банани, рис, яблучне пюре, тости) – ці продукти кріплять. Дійсно, печені яблука, банани, рисовий відвар, сухарі – підходяще харчування при проносі. Не можна пити молоко, кава і алкоголь теж небажані. Треба дотримуватися дієти щонайменше кілька днів після нормалізації стільця, потім обережно розширювати раціон. Важливий питний режим: при частій діареї пити рідину треба після кожного епізоду, невеликими порціями, щоб не допустити зневоднення.
Загальні поради щодо способу життя: При схильності до запорів потрібно більше рухатися. Регулярні фізичні вправи (хоча б 30 хвилин ходьби на день, зарядка вранці, плавання) значно покращують моторну функцію кишечника. Корисно робити вправи на зміцнення пресу – це стимулює перистальтику та тонус кишківника. Не можна придушувати позиви: привчіть себе ходити в туалет щоранку в один і той самий час, це виробить рефлекс. Щоб легше було випорожнитися, деяким людям допомагає випити зранку склянку теплої води або легкий масаж живота за годинниковою стрілкою. При схильності до діареї, навпаки, надмірна фізична активність відразу після їжі не рекомендується – може прискорити транзит, краще дати собі 20–30 хвилин спокою після їжі.
Управління стресом: Оскільки багато проблем зі стільцем погіршуються від нервів, важливо навчитися розслаблятися. Застосовуйте техніки боротьби зі стресом – прогулянки, йога, дихальні практики. За необхідності зверніться до психолога або психотерапевта. Спокійна нервова система – запорука здорового травлення.
Ведення щоденника харчування і стільця: Для пацієнтів з хронічними розладами (особливо СПК) корисно записувати, що ви їли і який після цього був стан кишечника. Це допоможе виявити індивідуальні тригери – можливо, саме молоко або певні овочі вам не підходять і викликають пронос, або, навпаки, якийсь раціон провокує закреп. Виключивши проблему-продукт, можна значно полегшити стан.
Звички: При геморої і тріщинах важливо правильно поводитися в туалеті: не сидіти довго і не тужитися надміру. Якщо є закреп, можна зробити мікроклізму або використати свічку, щоб не травмувати кишку. При проносі – навпаки, після кожної дефекації підмиватися прохолодною водою (не користуватися грубим туалетним папером) і змащувати анус заспокійливим кремом, щоб уникнути подразнення.

Дотримання цих рекомендацій часто дозволяє значно покращити ситуацію навіть без ліків. У легких випадках корекція харчування і стилю життя є достатньою, щоб позбутися хронічних запорів або, навпаки, нормалізувати випорожнення при функціональних проносах.

Хірургічне втручання. На щастя, більшість пацієнтів із запорами чи діареєю не потребують операцій. Однак, якщо виявлено конкретну хірургічну патологію або консервативне лікування не допомагає, без оперативних методів не обійтися. В яких випадках потрібна допомога хірурга-проктолога:

Геморой у запущеній стадії. Якщо внутрішні вузли великі, постійно випадають, кровоточать, а консервативне лікування (свічки, лігування латексними кільцями) неефективне – проводять операцію гемороїдектомії (видалення вузлів).
Хронічна анальна тріщина. Якщо тріщина не заживає медикаментозно, доводиться робити невелике хірургічне втручання – сфінктеротомію (розсічення частини м’яза, щоб зняти спазм і дати рані загоїтися).
Поліпи та пухлини. Будь-які знайдені поліпи в кишечнику бажано видаляти ендоскопічно (під час колоноскопії). Злоякісний рак потребує більшого хірургічного втручання – видалення частини кишки (резекції) з захопленням лімфовузлів. Після такої операції часто проблема запорів чи проносів вирішується, бо забирається сама причина.
Ускладнення виразкового коліту або хвороби Крона. У тяжких випадках, коли медикаменти не контролюють запалення, або є небезпечні звуження, фістули, абсцеси – доводиться робити операцію з видалення ураженої частини кишки, дренування абсцесів тощо. Це крайні заходи, і рішення приймається консиліумом з гастроентерологами.
Кишкова непрохідність. Якщо запор спричинений механічною непрохідністю (наприклад, пухлиною, заворотом кишки, каловою пробкою, яка не усувається консервативно) – проводиться термінова операція, щоб відновити прохідність.
Інші проктологічні операції: За певних показань виконують хірургічне лікування випадіння прямої кишки, видалення дивертикулів при їх ускладненнях, встановлення колостоми (штучного ануса) при необхідності відпочинку кишки тощо.

Слід зазначити, що рішення про операцію приймається індивідуально. Сучасна проктологія має й малотравматичні методи: наприклад, лігування або склеротерапія вузлів при геморої, лазерне видалення поліпів, дренування парапроктитів під місцевою анестезією – все це швидкі процедури, що не потребують довгої госпіталізації. Головне – не запускати хворобу, щоб не довелося вдаватися до складних операцій.

Ускладнення при ігноруванні проблем

Якщо довго не звертати уваги на хронічний запор чи діарею, можна зіткнутися з неприємними, а часом і дуже серйозними наслідками.

Наслідки хронічного запору. Постійні закрепи призводять до застою калових мас у товстій кишці. Це може спричинити проктосигмоїдит – вторинне запалення стінки кишки через подразнення токсинами. Кал, перебуваючи надто довго, твердне і розтягує кишку, що загрожує мегаколоном – патологічним розширенням і подовженням товстої кишки. Сильне натужування при запорі викликає приплив крові до малого таза, розширення вен – звідси геморой, а механічна травма ануса твердим калом – анальні тріщини. Не спорожнюючись належним чином, кишечник може сприяти розвитку синдрому надмірного бактеріального росту (СНБР) – корисна мікрофлора змінюється гнильною, що викликає здуття, запалення, діареї (так, навіть запор може в результаті обернутися періодичними проносами через СНБР). Ще одне грізне ускладнення – каловий завал (іноді називають калова пробка): щільна маса застрягає в прямій кишці, і людина не може самостійно випорожнитися, виникає непрохідність, що потребує втручання лікаря (мануального видалення або клізм). Тривалі закрепи також підвищують ризик розвитку дивертикулів товстої кишки (випинань стінки), які можуть запалюватися (дивертикуліт). І хоча однозначних доказів мало, багато дослідників відзначають зв’язок між хронічним запором та підвищенням імовірності колоректального раку – можливо через довгий контакт стінки кишки з канцерогенами калу.
Наслідки хронічної діареї. Головна небезпека тривалого проносу – це зневоднення та електролітний дисбаланс. З водянистим стільцем організм стрімко втрачає воду, натрій, калій та інші солі. При зневодненні виникає сильна слабкість, тахікардія, падіння артеріального тиску, судоми; у важких випадках можливий колапс і навіть летальний кінець, якщо не відновити водний баланс. Втрата калію загрожує порушеннями серцевого ритму. Особливо небезпечна діарея для маленьких дітей та літніх людей – у них швидко настає зневоднення. Хронічна діарея означає, що поживні речовини не всмоктуються належним чином у кишківнику – розвивається дефіцит вітамінів та мікроелементів, схуднення, можливе випадіння волосся, ламкість нігтів, анемія (через погане всмоктування заліза, фолієвої кислоти). Постійне подразнення анальної зони кислоти в калі викликає дерматит, мацерацію шкіри навколо ануса, можуть утворюватися ерозії. Якщо пронос зумовлений такою хворобою як виразковий коліт або хвороба Крона, відсутність лікування призводить до прогресування запалення, ускладнень на інших органах (суглоби, печінка), кровотеч, формування виразок, які можуть прорватися (перфорація кишки – небезпечний перитоніт). Деякі кишкові інфекції без лікування теж дають ускладнення: наприклад, дизентерія може перейти в хронічну форму з ураженням товстої кишки, а E.coli пронос – спричинити гемолітико-уремічний синдром (важке ураження нирок).
Ігнорування серйозної хвороби. Окремо варто сказати про ситуацію, коли людина лікує “симптоми” (приймає проносні чи закріплюючі препарати) і не здогадується про реальну причину. Так можна втратити дорогоцінний час при раку кишечника – поки хворий думає, що це просто харчування не те і п’є травички, пухлина росте до невиліковної стадії. Або, скажімо, при туберкульозі кишечника чи хворобі Крона постійно пити лоперамід – а хвороба прогресує, виникають звуження, перфорації. Тому медики закликають: якщо діарея чи запор НЕ піддаються простому лікуванню за кілька днів – обов’язково з’ясуйте причину. Це страховка від тяжких ускладнень у майбутньому.

Отже, хронічні порушення випорожнення негативно впливають на весь організм. Вони знижують якість життя (постійний дискомфорт, обмеження в харчуванні, залежність від туалету), призводять до вторинних проктологічних проблем і навіть можуть створити загрозу для життя. Вчасно розпочате лікування і корекція способу життя допоможуть уникнути цих наслідків.

Профілактика запору та діареї

Попередити проблему завжди легше, ніж лікувати. Профілактика порушень стільця ґрунтується на загальних принципах здорового способу життя і уважному ставленні до травлення:

Збалансоване харчування. Раціон має містити достатньо клітковини і помірну кількість жирів. Щодня включайте овочі та фрукти (не менше ~400 г на добу), цільнозернові продукти (каші, цільнозерновий хліб), кисломолочні напої. Це попереджає запори. Одночасно уникайте надміру важкої, жирної, смаженої їжі – вона може спричиняти як запори (через тривале перетравлення), так і розлади травлення. Гострі приправи, екзотичні страви вживайте в міру, щоб не провокувати діарею. Харчуйтеся регулярно, бажано в один і той самий час – кишечник “любить” режим.
Дотримання питного режиму. Для нормального формування калових мас потрібно багато води. Пийте протягом дня чисту воду невеликими порціями. Рекомендований об’єм – 1.5–2 літри на добу (якщо немає обмежень за станом здоров’я). Особливо це важливо в спеку і при фізичних навантаженнях. Адекватна гідратація – найпростіша профілактика закрепів і одночасно основа відновлення при ризику зневоднення (наприклад, при появі рідкого стільця з інтервалом раз на кілька годин випивайте склянку води, щоб компенсувати втрати).
Фізична активність. Регулярні заняття спортом чи хоча б щоденні прогулянки стимулюють роботу кишечника. Активний спосіб життя допомагає не лише уникнути запору, але й знижує рівень стресу, що важливо для профілактики СПК. Якщо у вас сидяча робота – намагайтеся робити перерви для розминки щогодини. Корисні будь-які аеробні навантаження (біг, велосипед, танці) та вправи на прес. Також є спеціальна лікувальна гімнастика для поліпшення перистальтики – лікар може порадити комплекс.
Правильні туалетні звички. Привчайте себе випорожнювати кишківник у однаковий час, найкраще зранку після сніданку. Не поспішайте, виділіть достатньо часу. В туалеті бажано забезпечити зручну позу: ноги повністю стоять на підлозі або на підставці, коліна трохи зігнуті (поза “орла” полегшує вихід калу). Не читайте і не сиди надто довго на унітазі – це провокує геморой. По можливості не стримуйте позив, коли він з’явився – відкладання “на потім” шкодить. Ці прості рекомендації значно знижують ризик як закрепів, так і геморою.
Гігієна та безпека харчування. Щоб уберегтися від інфекційних діарей, дотримуйтеся правил: мийте руки з милом перед їжею і після туалету, ретельно мийте овочі/фрукти, достатньо термічно обробляйте м’ясо, рибу, яйця. Пийте перевірену або кип’ячену воду. Уникайте харчуватися в сумнівних закладах. Особливо обережними будьте під час подорожей до країн з іншим кліматом і низькими гігієнічними стандартами: “діарея мандрівника” найчастіше виникає через незвичну мікрофлору води та їжі. Вакцинація від ротавірусної інфекції (дітям) та дотримання санітарних норм – найкраща профілактика важких гастроентеритів.
Помірність у ліках. Безрецептурні проносні, закріплюючі, антациди треба використовувати обережно. Не привчайте організм до постійних препаратів для стільця – краще збалансуйте дієту. Антибіотики приймайте тільки за призначенням лікаря; якщо курс тривалий – можливо, варто паралельно вживати пробіотики для профілактики дисбактеріозу. Будь-які додаткові добавки (залізо, кальцій, вітаміни) – перевірте у лікаря, чи не викликають вони запору або проносу, і як цьому зарадити (наприклад, залізо часто кріпить – можливо, слід збільшити клітковину на час терапії).
Контроль хронічних хвороб. Якщо у вас є діагностоване захворювання, що впливає на кишечник (діабет, гіпотиреоз, коліт, панкреатит та ін.), регулярно спостерігайтеся у лікаря і виконуйте рекомендації. Компенсований діабет або правильно підібрана доза гормонів щитоподібної залози значно зменшать проблеми зі стільцем. При діагнозі СПК старайтеся уникати тригерів – нервових потрясінь, шкідливої їжі; можливо, допоможе курс пробіотиків чи ферментів за порадою лікаря.
Регулярні профілактичні огляди. Особам старшого віку рекомендується періодично обстежувати кишечник, навіть якщо особливих скарг немає. Після 50 років бажано пройти раз на 5–10 років колоноскопію (скринінг на поліпи та рак). Такі огляди можуть виявити ранні зміни і запобігти розвитку важких форм хвороб. Також не забувайте відвідувати проктолога, якщо є найменші скарги – на початкових стадіях геморой або тріщину вилікувати набагато легше.

Дотримання цих профілактичних заходів допоможе вашому травному тракту працювати, як годинник. Звичайно, не завжди все залежить від способу життя – але в більшості випадків здорові звички підтримують нормальну роботу кишечника і убезпечують від проктологічних проблем.

Запис на прийом: +38 (050) 330-15-15 Лівобережний центр проктології м. Київ, вул. Ентузіастів 49 Контакти

FAQ – Часті запитання про запор і діарею

Чим відрізняється тимчасовий запор від хронічного?

Тимчасовий запор зазвичай виникає після змін у харчуванні, стресу чи подорожей і минає протягом кількох днів. Хронічний запор триває тижнями й місяцями, часто супроводжується здуттям, болем у животі, відчуттям неповного випорожнення. Якщо закрепи повторюються регулярно, це вже медична проблема, що потребує діагностики.

Чи може діарея бути симптомом проктологічної хвороби?

Так. Часті рідкі випорожнення можуть виникати при проктиті, запальних захворюваннях кишківника (хвороба Крона, виразковий коліт), поліпах або пухлинах прямої кишки. Також діарея може подразнювати слизову і сприяти розвитку геморою чи тріщин.

Чому запор і діарея можуть чергуватися?

Це часто трапляється при синдромі подразненого кишківника (СРК) або при новоутвореннях, які перешкоджають проходженню калу. Також чергування може бути наслідком неправильного харчування чи безконтрольного прийому проносних засобів. Якщо проблема триває довше двох тижнів – варто звернутися до лікаря.

Чим небезпечний хронічний запор?

Тривалі закрепи сприяють утворенню та загостренню геморою, тріщин, можуть викликати випадіння прямої кишки. Постійне натужування підвищує ризик ускладнень у серцево-судинних хворих. Крім того, калові маси, що довго затримуються, виділяють токсини й можуть спричиняти загальне нездужання.

Коли варто звернутися до проктолога при діареї?

Негайно звертайтеся, якщо діарея триває більше 3 днів, супроводжується кров’ю чи слизом, сильною слабкістю, зневодненням, болем у животі або втратою ваги. Це можуть бути ознаки серйозних захворювань, які вимагають спеціального лікування.

Чи можна вилікувати запор лише харчуванням?

У багатьох випадках так: достатнє споживання клітковини, води, регулярна фізична активність допомагають нормалізувати стілець. Але якщо запор хронічний або поєднується з болем, кровотечею чи втратою ваги – потрібне медичне обстеження.

Чи завжди діарея викликана інфекцією?

Ні. Інфекції – лише одна з причин. Діарея може бути пов’язана з харчовою непереносимістю, синдромом подразненого кишківника, запальними процесами, прийомом ліків (антибіотиків, проносних). Часто повторювану діарею слід обов’язково обстежити.

Як підготуватися до проктологічного огляду*

*Детальну інформацію про підготовку до огляду у проктолога надасть адміністратор під час запису на прийом.

Легка дієта

За 1–2 дні до огляду перейдіть на легку їжу:

уникайте жирного, смаженого, солодкого
виключіть бобові, капусту, газовані напої та алкоголь
оберігайте себе від здуття й тяжкості в животі

Очищення кишечника

Увечері перед візитом або вранці:

зробіть мікроклізму, клізму або прийміть легке проносне (за рекомендацією лікаря)
не варто робити сильне очищення без потреби
для стандартного огляду достатньо м’якої підготовки

В день прийому

Останній прийом їжі — за 2–3 години до візиту
Якщо візит зранку — краще приходити натщесерце
Негазовану воду пити можна
Візьміть із собою медичну документацію (якщо є

Переваги проходження проктологічного огляду у "Лівобережному центрі проктології"

🔹 Вузька спеціалізація
Центр зосереджений саме на проктології — це означає глибоку експертизу, постійне вдосконалення методів і фокус лише на вашій проблемі.

🔹 Досвідчені лікарі
Наші проктологи мають понад 10 років практики, тисячі успішно проведених процедур та сотні вдячних пацієнтів.

🔹 Комфорт і делікатність
Конфіденційність, розуміння і повага до кожного пацієнта. Ми створили умови, де можна лікуватися без страху, сорому і стресу.

🔹 Сучасні методи лікування
Застосовуємо малоінвазивні, безболісні технології (латексне лігування, лазер, склеротерапія), які дозволяють уникнути операції в 80% випадків.

🔹 Швидке відновлення
Більшість процедур займає 15–30 хвилин, після чого ви повертаєтесь до звичного життя вже в той самий день.

🔹 Доступність і прозорість
Чітке пояснення кожного етапу лікування, обґрунтовані ціни без «сюрпризів». Можливість запису онлайн та попередньої консультації.

Ціни на консультаційні послуги

Назва/опис послуг	Форма / тривалість / термін видачі (днів)	Ціна ЛЦП 1од від 04.08.2026 р, грн., коп.
Онлайн консультація / телефонна консультація спеціаліста – розгляд попередньо надісланих матеріалів: довідки та фото, до 10 файлів. Надаються усні рекомендації, за потреби надсилаються рекомендаційні схеми. 100% доплата за кожні додаткові 15 хв. розмови.	15хв	636.26 ₴
Перев'язка або повторна консультація хірурга-проктолога – тривалістю до 25 хв.: бесіда, етапний або післяопераційний огляд, перев'язка, заміна калоприймача. В разі складної подовженої до 45 хв. процедури рахується як «перев'язка складна» (див. окремий пункт прайсу).	25хв	890.76 ₴
Стандартний (спрощений) проктологічний огляд – пальцьове дослідження, аноскопія без надсилання фото/відео-матеріалів, довідка з коротким описом, діагнозом і схемою лікування.	25хв	1 397.99 ₴
Перев'язка складна – з використанням підвищеної кількості розхідних матеріалів або тривалістю від 25 до 45 хв.	45хв	1 399.77 ₴
Повний первинний комплексний огляд експертного рівня – загальнохірургічний огляд, пальцьове дослідження, аноскопія з надсиланням фото/відео-матеріалів за потребою пацієнта, ректороманоскопія з фото/відео у випадках відхилень, довідка з розширеним описом, діагнозом, схемою лікування та рекомендаціями. Доплата за огляд головним лікарем центру Косенком О. П. +408.86 грн. У випадку хвороб з необхідністю подальшого етапного обстеження та лікування — додаткова схема від 292.04 грн.	50хв	2 099.66 ₴
Розширена (передопераційна/експертна) консультація – проводиться після оперативних втручань, ускладнень або за потреби детального розгляду медичної документації. Включає ознайомлення з попередньо проведеними обстеженнями та виписками, загальнохірургічний огляд, пальцьове дослідження, аноскопію з надсиланням фото/відео-матеріалів за потребою пацієнта, ректороманоскопію з фото/відео у випадках відхилень, довідку з розширеним описом, діагнозом, схемою лікування та рекомендаціями, додаткову схему обстежень або лікування. Запис за передплатою 900 грн.	80хв	2 799.5 ₴
Балоно-навантажувальна аносфінктеропроктометрія. Доплата за огляд головним лікарем центру Косенком О. П. +408.86 грн.	—	3 817.56 ₴

Повний прайс

Відгуки наших пацієнтів

Контакти та запис на прийом

Запис на прийом

Запис можливий у зручний для вас спосіб:

📞 Телефоном:

+38 (050) 330-15-15 +38 (098) 955-37-45

💬 У месенджерах:

Messenger WhatsApp Viber Telegram

💬 Через форму нижче:
Залиште свої контакти — ми зв’яжемося з вами протягом у найближчий час.

📍 Адреса:
м. Київ, вул. Ентузіастів 49

🕘 Години прийому:
Пн–Пт: 9:00–19:00
Сб: 10:00–15:00
Нд: вихідний

Прийом проводить лікар-проктолог Косенко Олександр Петрович

У лікаря понад 20 років досвіду хірургічних втручань в абдомінальній хірургії, хірургії м’яких тканин промежини та малого тазу, онкопроктологіі, гнійної хірургії. Олександр Петрович проводить оперативні втручання при хронічному геморої, свищі, анальній тріщині, парапроктиті, поліпах прямої кишки, ректоцеле та інших захворюваннях. Виконує реконструктивно-відновлювальні та косметичні операції на м’яких тканинах промежини, сечостатевих органів. Проводить діагностику та лікування хронічних і гострих захворювань аноперіанальної ділянки, сечостатевих органів. Займається консервативним лікуванням, апаратною електроміостимуляцією, реабілітацією після хірургічних втручань тощо. Працює з дорослими та дітьми.