Мікрофлора кишківника та її роль у профілактиці проктологічних захворювань

Мікрофлора кишківника (або кишкова мікробіота) – це сукупність мікроорганізмів, що населяють наш травний тракт. В кишечнику людини мешкають трильйони бактерій (близько 10^14^ клітин), а також дріжджі, археї та віруси – разом вони формують своєрідний «екосистемний» орган. Ця спільнота співіснує з нами в симбіозі тисячі років еволюції. Здорова мікробіота виконує низку важливих функцій: допомагає перетравлювати їжу і засвоювати поживні речовини, синтезує деякі вітаміни (наприклад, вітамін K та вітаміни групи B), тренує та регулює імунну систему, підтримує цілісність слизової оболонки кишківника і захищає її від патогенних мікробів. Отже, баланс корисних бактерій у кишечнику є ключовим для нормального функціонування організму. В цій статті розглянемо, як стан кишкової мікрофлори пов’язаний із проктологічним здоров’ям – зокрема, з такими проблемами як геморой, анальні тріщини, проктит, парапроктит та хронічні порушення випорожнення – і що можна зробити для профілактики цих захворювань.

Що таке мікрофлора кишківника і яку роль вона відіграє?

Кишкова мікрофлора – це сукупність мікроорганізмів, що живуть у травному тракті людини, переважно в товстому кишечнику. Більшу частину цієї екосистеми складають бактерії (понад 1000 видів), серед яких домінують анаеробні бактерії родів Bacteroides, Firmicutes (лактобактерії, клостридії тощо) та Actinobacteria (передусім біфідобактерії). Кожна людина має унікальний «відбиток» мікробіоти, що формується з народження та змінюється під впливом харчування, способу життя і довкілля.

Основні функції кишкової мікробіоти:

• Травлення та обмін речовин. Корисні бактерії допомагають розщеплювати харчові волокна (клітковину), які не перетравлюються нашими власними ферментами. В результаті бактеріальної ферментації утворюються коротколанцюгові жирні кислоти (масляна, оцтова та пропіонова), які слугують джерелом енергії для клітин кишечника та мають протизапальні властивості. Мікрофлора також бере участь у синтезі вітамінів (K, B_12_, фолієвої кислоти та ін.) та сприяє всмоктуванню мінералів.
• Захисний бар’єр. Нормальна мікрофлора кишківника конкурує з патогенними мікробами за поживні речовини та місце на слизовій, тим самим стримує розмноження «шкідників». Деякі бактерії продукують речовини, що пригнічують ріст хвороботворних мікроорганізмів. Таким чином, мікробіота створює природний бар’єр від інфекцій. Якщо баланс порушено (стан відомий як дисбіоз або дисбактеріоз), з’являється ризик надмірного росту патогенів, які можуть викликати запалення кишечника чи діарею (наприклад, добре відомий випадок – розмноження Clostridium difficile після прийому антибіотиків).
• Регуляція імунітету. Кишківник – найбільший імунний орган, і бактерії відіграють у цьому важливу роль. Мікрофлора «тренує» імунну систему, допомагаючи відрізняти безпечні антигени від небезпечних. Вона стимулює вироблення імуноглобулінів, слизу та зміцнює міжклітинні з’єднання в епітелії кишки, що запобігає проникненню токсинів і мікробів у кров. Таким чином підтримується контрольований рівень запалення: достатній для захисту, але без надмірних реакцій.
• Вплив на моторику кишківника. Продукти життєдіяльності бактерій (ті ж коротколанцюгові жирні кислоти, а також гази – наприклад, метан, водень) впливають на рухову активність кишечника. Збалансована мікрофлора сприяє нормальній перистальтиці та регулярним випорожненням. Деякі бактерії навіть здатні виробляти нейромедіатори і гормоноподібні речовини, що діють на нервову систему кишечника (так звану кишкову нервову систему). Це частково пояснює, чому стан мікробіоти пов’язують із розладами моторики – наприклад, синдромом подразненого кишківника.

Отже, здоровий мікробіом кишківника є необхідною умовою здорового травлення, міцного імунітету та загального благополуччя. А оскільки пряма кишка є кінцевою ділянкою травного тракту, усе, що відбувається «у кишках», безпосередньо впливає і на проктологічне здоров’я. Далі розглянемо, як саме кишкова мікрофлора пов’язана з найпоширенішими проктологічними захворюваннями.

Вплив мікрофлори кишківника на проктологічне здоров’я

Злагоджена робота мікрофлори забезпечує правильне функціонування товстого кишечника і регулярне випорожнення. Натомість дисбаланс мікробіоти може викликати низку змін – від хронічних закрепів чи діареї до запальних процесів у кишківнику. Усі ці фактори значною мірою визначають стан прямої кишки та анального каналу. Багато проктологічних проблем розвиваються як наслідок порушень кишкової функції (наприклад, постійного напруження при запорах або подразнення при проносах). Нижче детально розглянемо роль мікрофлори в виникненні конкретних захворювань: геморою, анальних тріщин, проктиту, парапроктиту, а також при хронічних розладах випорожнення.

Мікробіота та геморой

Геморой – це варикозне розширення вен гемороїдального сплетення прямої кишки, що проявляється вузлами, кровотечами та дискомфортом. Хоча безпосередня причина геморою – патологічний застій крові та слабкість судинних стінок, до розвитку цієї хвороби часто призводять саме функціональні розлади кишечника. Найвідоміший фактор ризику геморою – хронічні закрепи і пов’язане з ними напруження при дефекації. При запорах калові маси стають твердими, їх важко випорожнити; людина мусить сильно тужитися, підвищуючи внутрішньочеревний тиск. Це веде до переповнення кров’ю вен прямої кишки та утворення гемороїдальних вузлів. Мікрофлора опосередковано впливає на цей процес: встановлено, що у людей із хронічними запорами часто спостерігається порушення балансу кишкових бактерій – зменшення корисних біфідо- і лактобактерій та збільшення умовно патогенних мікробів (напр. E. coli, стафілококів). Такий дисбіоз може бути однією з причин зниження моторики товстої кишки і розвитку схильності до закрепів. Таким чином, здорова мікрофлора, підтримуючи регулярний м’який стул, знижує ризик геморою.

Окрім закрепів, для геморою шкідливі і часті проноси (діареї). Хронічна діарея подразнює анальний канал, викликає запалення та набряк, що також сприяє формуванню гемороїдальних симптомів. Дисбактеріоз (наприклад, після антибіотикотерапії) є поширеною причиною антибіотико-асоційованих діарей. При цьому через відсутність нормальної флори в кишечнику розмножуються патогени, які пошкоджують слизову і провокують запалення. Отже, дисбаланс мікробіоти може підвищувати ризик геморою як через закрепи, так і через діарею.

Цікаво, що сучасні дослідження починають безпосередньо пов’язувати склад кишкової флори зі схильністю до гемороїдальної хвороби. Виявлено, що у пацієнтів з деякими іншими аноректальними розладами – наприклад, анальними норицями (фістулами) – мікробіом прямої кишки відрізняється від здорової норми. Зокрема, при анальних норицях спостерігали підвищену кількість бактерій типу Synergistetes, тоді як у здорових людей більше Proteobacteria. Це натякає, що зміни в бактеріальній спільноті можуть впливати й на розвиток геморою. Нещодавно вчені навіть висунули гіпотезу, що «збій» мікрофлори анального каналу – тригер геморою: дисбіоз викликає локальне запалення слизової, порушує роботу гладких м’язів прямої кишки і сфінктера, що разом створює умови для утворення гемороїдальних вузлів. Хоча ця теорія ще вивчається, вона відкриває цікаві перспективи – наприклад, можливість лікувати та запобігати геморою не лише класичними засобами (дієта, венотоніки, хірургія), а й впливаючи на склад кишкової мікрофлори (пробіотиками чи навіть пересадкою мікробіоти).

На додачу до запалення, дисбактеріоз може опосередковано впливати і на тонус судин гемороїдального сплетення. При важких формах геморою спостерігається дисрегуляція судинного тонусу: надмірний приплив крові до вузлів і одночасно порушення відтоку. Вважається, що продукти метаболізму бактерій (наприклад, коротколанцюгові жирні кислоти, оксид азоту) можуть впливати на розширення або звуження судин. Здорова мікрофлора, забезпечуючи протизапальні ефекти та міцність слизового бар’єра, створює умови для нормальної мікроциркуляції в прямій кишці. Натомість при дисбіозі хронічне запалення і дефіцит корисних метаболітів можуть послаблювати судинну стінку і сполучну тканину, що додатково сприяє розвитку геморою.

Отже, підтримання балансу мікрофлори – важлива складова профілактики геморою. Це підтверджують і клінічні спостереження: у пацієнтів, які дотримуються дієти з високим вмістом клітковини та, за потреби, приймають пробіотики (для нормалізації стулу), гемороїдальні симптоми трапляються рідше і менш виражені.

Мікрофлора і анальні тріщини

Анальна тріщина – це поздовжній розрив (ранка) слизової оболонки анального каналу. Вона спричиняє інтенсивний біль під час дефекації та після неї, може трохи кровоточити. Головна причина утворення тріщин – травма анального каналу твердими каловими масами або сильне подразнення слизової. Власне, хронічні закрепи – найчастіший фактор ризику анальних тріщин. Коли випорожнення дуже тверді і великі, вони розтягують і рвуть ніжну слизову заднього проходу. Напружування лише погіршує проблему: при сильному тужінні підвищується тонус внутрішнього анального сфінктера, і його спазм заважає загоєнню тріщини. З іншого боку, постійні проноси теж можуть приводити до тріщин – через постійне хімічне подразнення ануса рідкими випорожненнями (особливо якщо в них присутня жовч або ферменти при захворюваннях тонкої кишки).

Баланс мікрофлори впливає на обидві ці крайнощі. Дисбіоз кишківника часто лежить в основі синдрому подразненого кишечника (СРК) – функціонального розладу, при якому можуть чергуватися закрепи і діареї. Пацієнти з СРК із переважно запорами мають підвищений ризик анальних тріщин, оскільки страждають від хронічно твердого стулу та натужування. Наукові огляди відзначають, що нормалізація кишкової роботи (в тому числі лікуванням дисбіозу) сприяє загоєнню тріщин і запобігає їх повторному виникненню.

Окрім цього, мікрофлора впливає на здатність тканин до загоєння. Корисні бактерії продукують речовини, що стимулюють регенерацію епітелію і пригнічують надмірне запалення. Якщо ж їх бракує, загоєння анальних тріщин може сповільнюватися, а ризик вторинного інфікування ранки зростає. Нерідко хронічні анальні тріщини поєднуються з іншими проявами дисбактеріозу – наприклад, з грибковим ураженням (кандидозом) періанальної ділянки чи дерматитом, що свідчить про порушення балансу мікрофлори шкіри та кишківника. Тому для профілактики і лікування тріщин важливо налагодити роботу кишечника – пом’якшити випорожнення (дієтою, проносними чи пробіотиками) і усунути дисбіоз, якщо він є.

Підсумок: усе, що забезпечує нормальний транзит по кишечнику та здорову слизову, допомагає уникнути травм анального каналу. Здорова мікрофлора – одна з таких умов, адже вона попереджає крайнощі (затяжні закрепи чи постійну діарею) і зменшує запальні процеси, які перешкоджають загоєнню.

Мікрофлора та запальні захворювання прямої кишки (проктит, парапроктит)

Запальні ураження аноректальної області включають проктит (запалення слизової прямої кишки) та парапроктит (гнійне запалення тканин навколо прямої кишки, тобто периректальний абсцес). В розвитку обох цих станів значну роль відіграють інфекційні чинники, а отже – і стан місцевої та кишкової мікрофлори.

Проктит може мати різні причини. Нерідко це прояв запальних захворювань кишечника – виразкового коліту чи хвороби Крона, які часто починаються з ураження прямої кишки. Дослідження підтверджують, що у хворих на ці недуги майже завжди спостерігається дисбіоз: знижена різноманітність корисних бактерій та надлишковий ріст деяких умовно патогенних видів. Порушена мікрофлора підтримує хронічне запалення: зменшується продукція протизапальних метаболітів, натомість продукти життєдіяльності «поганих» мікробів пошкоджують слизову і активують імунні клітини. В результаті слизова оболонка прямої кишки стає запаленою, набрякає, може виразкуватися – розвивається проктит. Здорова мікробіота, навпаки, сприяє підтриманню толерантності імунної системи та цілісності слизового бар’єра, тим самим захищаючи від проктиту.

Інший варіант проктиту – інфекційний, коли запалення викликають конкретні збудники (дизентерія, специфічні інфекції прямої кишки при ЗПСШ тощо). Тут мікрофлора теж має значення: якщо корисні бактерії чисельно переважають, вони не дають патогенам колонізувати кишківник. Але коли баланс порушено, «чужі» мікроби легше закріплюються на слизовій і викликають хворобу. Класичний приклад – вже згадана бактерія Clostridium difficile, яка в нормі пригнічується кишковою флорою, а після її винищення антибіотиками – стрімко розмножується і спричиняє псевдомембранозний коліт (важкий коліт з діареєю, що може зачіпати і пряму кишку).

Парапроктит (гострий гнійний абсцес) майже завжди має інфекційне походження. У 90% випадків збудники – це наша ж власна кишкова флора, що проникла в глибокі шари навколо прямої кишки. Зазвичай інфекція потрапляє через дрібні протоки – анальні крипти та залози, що відкриваються в анальному каналі. Якщо уста протоки травмуються або закупорюються, в ній може розвинутися гнійник, який поширюється в параректальну клітковину – так виникає абсцес. Мікробний склад при парапроктиті – змішаний (полімікробний): в гної висіваються і аеробні, і анаеробні бактерії, що нормально живуть у товстій кишці. Найчастіше це Escherichia coli (кишкова паличка), різні види стрепто- та стафілококів, Bacteroides та інші анаероби. Тобто, по суті, парапроктит спричинює нормальна кишкова флора, але в «неправильному місці». Важливу роль грає і стан імунітету: при ослабленому імунному захисті (цукровий діабет, ВІЛ тощо) ризик, що звичайні бактерії викличуть гнійну інфекцію, значно вищий.

Здоровий баланс мікрофлори опосередковано зменшує ймовірність парапроктиту. По-перше, корисні бактерії підтримують міцність слизового бар’єра і швидке загоєння дрібних ушкоджень в анальному каналі – отже, знижують шанс проникнення інфекції через крипти. По-друге, вони витісняють найбільш агресивні штами: приміром, якщо флора в нормі, E.coli та клостридії перебувають у «стриманому» стані, тоді як при дисбіозі можуть надмірно розмножуватися і ставати більш вірулентними. Є дані, що у людей з дисбактеріозом кишечника частіше трапляються гнійні ускладнення після операцій, абсцеси тощо. Таким чином, хоча уникнути парапроктиту на 100% неможливо (наявні й інші фактори, як-от травми, переохолодження), здорова мікробіота є одним із захисних чинників від цієї неприємної недуги.

Мікробіота при запорах і діареї (хронічні порушення випорожнення)

Проблеми з випорожненням – це те, що безпосередньо пов’язує роботу кишкової флори з проктологічними хворобами. Хронічні закрепи (запори) та хронічні діареї самі по собі є виснажливими станами, але, до того ж, вони призводять до вторинних уражень прямої кишки: геморою, тріщин, випадіння прямої кишки, нетримання тощо. Формування схильності до запору чи проносу залежить від багатьох чинників, і один із них – склад мікробіоти.

Кишкова флора тісно пов’язана з моторикою і транспортом рідини в товстій кишці. Коли баланс бактерій оптимальний, вони виробляють достатньо коротколанцюгових жирних кислот (наприклад, масляної), які стимулюють помірне скорочення кишкової стінки та одночасно покращують всмоктування води і електролітів. Калові маси набувають нормальної консистенції – не надто твердї і не водянистої. Також здорова флора підтримує регулярний ритм випорожнень, впливаючи на нервові рецептори кишечника (деякі бактерії можуть навіть синтезувати серотонін – медіатор, що підсилює перистальтику).

При дисбіозі ця збалансована система дає збій. Можливі різні сценарії:

• У частини людей дисбактеріоз викликає схильність до закрепів. Це може бути пов’язано з недостатньою кількістю бактерій-«ферментаторів» клітковини. Якщо флора виробляє мало масляної кислоти та інших осмотично активних метаболітів, кал залишається твердим і рухається повільніше. Крім того, певні види мікробів можуть продукувати газ метан – він уповільнює кишкову моторику. Дослідження підтверджують, що у хронічно за́порних пацієнтів наявні помітні зміни в складі флори: менше корисних біфідо- та лактобактерій і більше умовно шкідливих родин Enterobacteriaceae (до яких належить E.coli) та грибів. Ці зміни, вірогідно, не лише наслідок запору, але й його причина – адже «погані» мікроби можуть виробляти речовини, що порушують нормальну рухову функцію кишечника. Таким чином утворюється порочне коло: запор → дисбіоз → посилення запору. Розірвати його допомагає цілеспрямована корекція мікрофлори (про що – далі).
• В інших випадках дисбіоз призводить до хронічної діареї. Класичний приклад – антибіотико-асоційована діарея. Коли широкоспектральні антибіотики знищують значну частину кишкових бактерій, порушується мікробний баланс і травлення клітковини. Не до кінця перетравлені осмотичні речовини притягують воду в просвіт кишки – виникає пронос. Ще гірше, якщо замість нормальної флори починає швидко рости патогенна бактерія Clostridium difficile: вона виділяє токсини, що викликають сильне запалення і водянисті діареї (псевдомембранозний коліт). Відомо, що застосування антибіотиків різко підвищує ризик C.difficile-інфекції; особливо вразливі літні пацієнти в лікарнях. Інший механізм – дисбіоз при синдромі надлишкового бактеріального росту (СЗБР) у тонкій кишці, коли бактерії потрапляють не у своє «відділення» кишківника і спричиняють бродіння та пронос.
• Чергування запорів і проносів. Деякі люди страждають на нестабільний кишечник: випорожнення то занадто тверді, то раптово рідкі. Така картина характерна для синдрому подразненого кишківника (СПК) змішаного типу. Хоча СПК вважається функціональним розладом без структурних змін, у багатьох хворих виявляють зміни мікрофлори (зниження різноманіття, дефіцит корисних бактерій). Дисбіоз спричиняє чергування моторики кишечника – іноді спазми (→ запор), іноді надмірну секрецію (→ пронос). А ці коливання, своєю чергою, призводять до чергування геморою та тріщин із запаленням. Медики навіть жартують, що СПК – це «конвеєр» з виробництва проктологічних хвороб, якщо його вчасно не контролювати. Відновлення мікрофлори є частиною комплексного лікування СПК, яке покликане стабілізувати стул.

Підсумовуючи, дисбаланс мікрофлори може бути прихованою причиною хронічних запорів чи діарей, а ті своєю чергою ведуть до анальних тріщин, геморою, випадіння прямої кишки і т.д.. Тому при лікуванні таких станів сучасні протоколи рекомендують звертати увагу на стан кишкової мікробіоти – призначати дієту з клітковиною, пробіотики або навіть рифаксимін (невсотний антибіотик для корекції дисбіозу тонкої кишки), залежно від ситуації. А для профілактики проктологічних захворювань дуже важливо підтримувати здоровий мікробний баланс, аби кишечник працював як годинник.

Дисбактеріоз: як порушення балансу мікрофлори шкодить прямій кишці

Терміном дисбактеріоз (або дисбіоз) зазвичай описують стан, коли в кишечнику порушена нормальна рівновага мікрофлори – корисних бактерій стає менше, а шкідливих чи нетипових більше. Такий зсув може виникнути після антибіотиків, через погрішності харчування, стрес, хронічні хвороби тощо. Ми вже розглянули вище конкретні механізми, як дисбіоз впливає на геморой, тріщини та інші проблеми. Систематизуємо ці дані:

• Хронічне запалення і подразнення слизової. Корисні бактерії синтезують речовини (наприклад, масляну кислоту), що заспокоюють запалення і живлять клітини епітелію. При дисбактеріозі рівень цих захисних факторів знижується. Натомість умовно патогенні мікроби можуть виділяти токсини і викликати хронічне запалення слизової оболонки кишечника. Це запалення може поширюватися і на ділянку прямої кишки та ануса, призводячи до проктитів, анального свербежу, відчуття печіння. Постійно запалена слизова гірше заживляє пошкодження і менш стійка до навантажень – відповідно, тріщини від найменшої травми, кровоточивість гемороїдальних вузлів навіть при м’якому стулі тощо.
• Розлади моторики – закрепи або діареї. Дисбіоз є одним із ключових факторів у розвитку функціональних розладів кишківника, особливо хронічного ідіопатичного закрепу та синдрому подразненого кишечника. Порушений бактеріальний склад впливає на нервові рецептори і м’язи кишечника, змінюючи характер перистальтики. Як наслідок, у когось це проявиться постійними запорами, у когось – схильністю до проносів, а інколи – їх чергуванням. Ми вже пов’язали ці стани з проктологічними хворобами: наприклад, закрепи → геморой і тріщини (через травмування і тиск), діареї → проктит і подразнення. Таким чином, дисбактеріоз «підводить базу» під різні проктологічні проблеми.
• Зміни тонусу судин і тканин. Хоча цей аспект ще недостатньо вивчений, припускають, що склад мікрофлори впливає і на метаболізм сполучної тканини та судин. Наприклад, при важкому дисбіозі може знижуватися синтез вітамінів групи B (потрібних для регенерації тканин) та порушуватися засвоєння мікроелементів, важливих для міцності судинної стінки (цинк, селен тощо). Також дисбактеріоз асоціюється з підвищеним рівнем прозапальних цитокінів у крові, що негативно впливають на стан судин. Усе це в довгостроковій перспективі може послаблювати стінки вен прямої кишки і зв’язковий апарат, що утримує гемороїдальні вузли. Крім того, за даними досліджень, при геморої спостерігається порушення місцевої мікроциркуляції – гіперперфузія гемороїдальних судин і одночасно ознаки ішемії (кисневого голодування) тканин вузлів. Дисбіоз, підтримуючи системне запалення, потенційно може погіршувати ці явища. Хоча прямих доказів «мікробного» впливу на судинний тонус поки бракує, деякі вчені вважають цей напрямок перспективним для досліджень.

Звісно, дисбактеріоз не є єдиною причиною проктологічних захворювань – анатомічні фактори, генетика, харчування і спосіб життя теж дуже важливі. Проте стан мікрофлори – це фундамент, від якого багато залежить. Якщо фундамент слабкий, інші шкідливі фактори легше реалізують свою дію. На щастя, дисбіоз – це зворотній стан: баланс бактерій можна покращити через корекцію способу життя і цілеспрямоване лікування (пробіотики, пребіотики тощо). Розглянемо, що порушує, а що навпаки відновлює баланс мікрофлори.

Фактори, що шкодять мікрофлорі кишківника

Здоровий склад мікробіоти може порушитися під впливом різноманітних чинників. Нижче наведено основні з них:

• Нераціональне харчування. Дієта з низьким вмістом клітковини і високим – цукру, рафінованих вуглеводів, насичених жирів шкодить корисній флорі. Брак овочів, фруктів та цільнозернових позбавляє «хороші» бактерії поживного субстрату, необхідного для їх росту. Натомість надлишок цукрів і ультраперероблених продуктів стимулює розмноження дріжджів та умовно патогенних мікробів, викликаючи дисбаланс. Дослідження підтверджують: склад мікрофлори тісно залежить від дієти – харчуючись багатою на рослинні волокна їжею, ми збільшуємо різноманітність корисних бактерій, тоді як «західний» раціон з малою кількістю клітковини – навпаки, збіднює її.
• Хронічний стрес. Психоемоційний стан впливає на кишківник через механізми осі «мозок-кишківник». Постійний стрес здатний змінювати склад мікробіоти – знижувати кількість лактобактерій, підвищувати рівень умовно патогенних бактерій, а також провокувати синдром подразненого кишківника. Наприклад, відомо, що люди з тривалим тривожним розладом чи депресією часто мають і симптоми розладів травлення, пов’язані з дисбіозом. Стресові гормони (кортизол) можуть пригнічувати імунний контроль над мікрофлорою, внаслідок чого ростуть не ті штами. Тому стрес – ворог здорового кишківника. Навпаки, в експериментах було показано, що нормалізація психологічного стану (психотерапія, пробіотики з психобіотичним ефектом) відновлює і баланс флори.
• Малорухливий спосіб життя. Недостатня фізична активність (гіподинамія) веде до уповільнення кишкового транзиту. Чим довше харчові маси знаходяться в товстій кишці, тим більше гнильних процесів і газоутворення – це підтримує зростання «поганої» флори, що любить застій. Крім того, сидячий спосіб життя часто пов’язаний із гіршим кровообігом у черевній порожнині і тазу, що послаблює місцевий імунітет кишківника. Навпаки, регулярні фізичні вправи пов’язані з вищою різноманітністю мікробіоти та збільшенням кількості корисних бактерій (особливо Bifidobacterium) – це підтвердили дослідження на спортсменах. Рух сприяє і кращій перистальтиці, запобігаючи запорам.
• Зловживання антибіотиками. Неконтрольований або частий прийом антибіотиків – пряма причина гострого дисбактеріозу. Антибіотики вбивають не лише хвороботворні, а й корисні мікроорганізми, різко знижуючи різноманітність флори. Особливо «агресивні» до мікробіоти антибіотики широкого спектру дії (фторхінолони, цефалоспорини, кліндаміцин тощо). Після курсу таких ліків кишечник лишається майже стерильним, що відкриває дорогу до колонізації грибкам (Candida, викликає кандидозний коліт) або C.difficile (псевдомембранозний коліт). Навіть більш помірні зміни – так званий антибіотико-асоційований дисбіоз – можуть викликати тривалі порушення стулу, здуття, болі в животі. Для відновлення мікрофлори після антибіотиків потрібен час (від кількох тижнів до кількох місяців), а інколи й спеціальні заходи – пробіотики, трансплантація фекальної мікробіоти тощо. Тому приймати антибактеріальні препарати слід тільки за призначенням лікаря.

До інших факторів, що можуть нашкодити кишковій флорі, належать: часте вживання алкоголю, хронічне переїдання або голодування, різкі зміни раціону (наприклад, перехід на надто білкову дієту), деякі медикаменти (проносні, антациди, гормони), хронічні інфекції, інвазії паразитів тощо. Загалом, все, що порушує природні «умови проживання» бактерій у кишківнику, потенційно викликає дисбактеріоз.

Знаючи про ці фактори, можна запобігти їх дії. Розглянемо, як підтримувати баланс мікрофлори й тим самим сприяти профілактиці проктологічних проблем.

Роль пробіотиків і пребіотиків у підтримці здорової мікрофлори

У контексті здоров’я кишківника часто згадують пробіотики і пребіотики. Це два різних, але взаємопов’язаних інструменти для корекції та підтримання нормальної мікрофлори.

• Пробіотики – живі корисні мікроорганізми, які при споживанні в адекватних кількостях покращують здоров’я господаря. Простіше кажучи, це «хороші» бактерії (або дріжджі), подібні до тих, що мешкають у нашому кишечнику. Найвідоміші роди пробіотиків – Lactobacillus (лактобактерії) і Bifidobacterium (біфідобактерії), а також дріжджі Saccharomyces boulardii. Пробіотики містяться в натуральних ферментованих продуктах: кефірі, йогурті з живими культурами, кислій капусті, комбучі, мисо, заквашених овочах тощо. Також їх випускають у вигляді дієтичних добавок (капсули, порошки).

Як пробіотики допомагають? Потрапляючи в кишечник, пробіотичні мікроби колонізують його (хоч і тимчасово) і виконують корисні функції: виробляють молочну кислоту та інші кислоти, що знижують pH і гальмують ріст патогенів; синтезують вітаміни; покращують стан слизової; стимулюють імунну відповідь на інфекції. Дуже важливий ефект – нормалізація випорожнення. Деякі пробіотики, особливо Bifidobacterium, покращують моторику товстої кишки і допомагають при хронічних запорах. Метаналіз кількох клінічних досліджень показав, що вживання пробіотиків збільшує частоту дефекацій у людей із закрепами в середньому на 1.5 рази на тиждень. Також відзначено, що пробіотики можуть пом’якшувати консистенцію калу та дещо прискорювати транзит їжі по кишечнику (на ~12 годин швидше, ніж без пробіотиків). Усе це сприяє регулярному м’якому випорожненню, що дуже важливо для профілактики геморою і тріщин. Є дані, що пробіотики можуть знижувати рівень запальних маркерів у кишечнику, тому їх розглядають навіть як допоміжну терапію при виразковому коліті, синдромі подразненого кишечника та інших запальних станах.

В контексті проктології пробіотики цікаві тим, що їхнє застосування опосередковано зменшує прояви геморою та анальних тріщин, якщо ці проблеми пов’язані з розладом випорожнення. Наприклад, якщо геморой загострюється через постійні закрепи, то додавання пробіотика до раціону пацієнта може полегшити випорожнення і тим самим зняти надмірний тиск на гемороїдальні вузли. Звичайно, пробіотики – не панацея і не замінять собою операцію чи венотоніки при важкому геморої. Але як частина комплексної профілактики та лікування легких стадій – цілком виправдані.

• Пребіотики – це харчові компоненти, які не перетравлюються людськими ферментами, але вибірково стимулюють ріст і активність корисних бактерій в кишечнику. Пребіотики – це, по суті, клітковина та певні олігосахариди. Класичні приклади: інулін і фруктоолігосахариди (містяться в цикорії, топінамбурі, часнику, бананах), галактоолігосахариди (в бобових), стійкий крохмаль (у вареному охолодженому картоплі, рисі), розчинна клітковина із зернових (псіліум) тощо. Пребіотичні волокна, потрапивши до товстої кишки, ферментуються нашою мікрофлорою. В результаті збільшується чисельність корисних бактерій (особливо біфідо- і лактобактерій) та підвищується утворення коротколанцюгових жирних кислот. А ці кислоти – як вже згадувалось – зменшують запалення, живлять слизову і навіть запобігають переродженню клітин (протираковий ефект у товстій кишці). Таким чином, пребіотики діють опосередковано, але потужно: вони створюють сприятливе середовище для мікробіоти.

Для профілактики проктологічних проблем пребіотики дуже важливі, адже забезпечують регулярність стулу. Звичайна харчова клітковина збільшує об’єм калових мас і прискорює їх транзит, що попереджає закрепи. До того ж, дієта з високим вмістом клітковини асоціюється зі зменшенням ризику геморою – це підтверджено багаторічними спостереженнями. Пребіотики також можуть знижувати ризик кишкових інфекцій, бо підтримують популяцію захисних бактерій, які не дають патогенам розмножуватися.

Чи потрібно приймати пробіотики/пребіотики окремо? Бажано отримувати їх з їжею. Збалансована дієта (овочі, фрукти, кисломолочні продукти, квашені страви, цільні злаки) зазвичай забезпечує і достатньо пребіотичних волокон, і надходження корисних мікробів. Але в деяких випадках – після курсів антибіотиків, при синдромі подразненого кишечника, частих дисбактеріозах – лікар може рекомендувати спеціальні добавки з пробіотиками або пребіотичні комплекси. Важливо, що пробіотиків існує багато штамів, і не всі однаково дієві для конкретної проблеми. Наприклад, при закрепах огляди показують користь Bifidobacterium lactis та деяких Lactobacillus. А Saccharomyces boulardii добре зарекомендував себе для профілактики діареї на тлі антибіотиків. Тому консультація з лікарем або дієтологом буде корисною, щоб підібрати оптимальний варіант.

Головне – не нашкодити: пробіотики в цілому безпечні, але у дуже рідкісних випадках (при імунодефіцитах) можуть викликати інфекції, тому самолікування теж не варто практикувати. Пребіотики ж при надлишку можуть викликати здуття, гази – тут важливо знати міру.

Профілактика проктологічних захворювань: як підтримати мікрофлору

На основі вищесказаного вимальовується проста істина: здоровий спосіб життя = здорова мікрофлора = здорова пряма кишка. Щоб запобігти таким недугам як геморой, тріщини, проктит, потрібно в першу чергу подбати про свій кишечник і його бактеріальний баланс. Ось основні рекомендації для підтримки мікробіоти і профілактики проктологічних захворювань:

• Раціон, багатий на клітковину. Вживайте достатньо овочів, фруктів, бобових, цільнозернових круп – тобто продуктів з високим вмістом харчових волокон. Рекомендована норма – не менше 25–30 г клітковини на день. Це головна їжа для корисних бактерій і запорука регулярного випорожнення. Адекватне споживання клітковини зменшує ризик закрепів і, відповідно, геморою та тріщин (за рахунок формування м’якого об’ємного стулу). Додатковий бонус – клітковина сприяє виведенню токсинів і холестерину, покращує склад жовчі, що теж позитивно впливає на кишківник.
• Включення пробіотичних продуктів. Щоденно вживайте натуральні кисломолочні продукти (кефір, йогурт з живими культурами без цукру), кислу капусту, комбучу або інші ферментовані страви. Вони містять живі пробіотики, які допомагають підтримувати різноманіття мікрофлори. Наприклад, 1 склянка кефіру на день постачає кишечнику мільйони корисних бактерій. Регулярне вживання таких продуктів пов’язане зі зниженням частоти кишкових інфекцій і покращенням роботи кишечника. Якщо ж ваш раціон бідний на пробіотики, розгляньте можливість приймати аптечні пробіотичні добавки – особливо після курсу антибіотиків або при тривалих розладах стулу.
• Достатній питний режим. Пийте багато води – принаймні 1,5–2 літри рідини на день (за відсутності протипоказань). Вода разом із клітковиною забезпечує нормальну гідратацію калових мас. При достатньому питті випорожнення будуть м’якшими і легше проходити через кишківник, що зменшує ризик натужування. Навпаки, якщо постійно пити мало, кал стає сухим, мікроби виробляють більше газів (внаслідок тривалого бродіння), що може порушити баланс флори та спричинити закрепи. Тому проста вода – теж вагомий фактор здоров’я мікрофлори.
• Активний рух. Стежте за тим, щоб у вашому дні була хоча б помірна фізична активність: ходьба пішки (мінімум 30 хв на день), легкі пробіжки, йога або будь-який спорт на ваш смак. Рухливий спосіб життя прискорює обмін речовин і покращує перистальтику кишечника, запобігаючи застою вмісту. Також фізична активність підсилює кровообіг в області живота і малого таза, що дуже важливо для профілактики геморою (менше застійної крові – менше шансів для розширення вен). Дослідження показують, що люди, які регулярно займаються спортом, мають більш різноманітну і стійку мікрофлору кишківника. Навіть прості зміни – наприклад, замінити частину поїздок на ліфті/авто на сходи та ходьбу – підуть на користь. Якщо у вас сидяча робота, намагайтеся вставати щогодини та трохи рухатися, робіть легку розминку.
• Гігієна анальної ділянки. Правильні гігієнічні навички допомагають уникнути додаткового подразнення та інфікування, що особливо важливо при схильності до тріщин чи геморою. Після дефекації рекомендується підмиватися чистою водою кімнатної температури (або використовувати вологі гігієнічні серветки), а не енергійно терти анус сухим туалетним папером. Надмірна гігієна теж шкідлива: не слід робити часті клізми або використовувати агресивні мило/антисептики для цієї зони – це може вимити нормальні бактерії на шкірі та слизовій. Достатньо підмиватися водою і м’яко промокати чистим рушником. При ознаках подразнення можна приймати теплі сидячі ванночки з відварами трав (ромашка) для заспокоєння. Дотримання такої гігієни зменшує ризик розвитку вторинних інфекцій (наприклад, нагноєння тріщин, утворення гнійників) і підтримує фізіологічну флору перианальної області.
• Помірність у медикаментах. Намагайтеся уникати зайвого прийому ліків, які можуть нашкодити мікрофлорі. Антибіотики – тільки за прямими показаннями і призначенням лікаря! Якщо все ж довелося пити антибіотик, обговоріть з лікарем профілактичний прийом пробіотика під час або після курсу – це може знизити ризик діареї і дисбактеріозу. Також з обережністю вживайте проносні: часте застосування сильних проносних може «ледачити» кишечник і порушувати склад флори (особливо якщо це сольові проносні, які змінюють електролітний баланс). Клізми та ректальні свічки без нагальної потреби теж не варто практикувати часто. Пам’ятайте, що кишківник – саморегулювальна система, і зайвим втручанням можна порушити тендітну рівновагу.
• Управління стресом. Для здоров’я кишківника дуже значимо мати збалансований психоемоційний стан. Хронічний стрес, як ми вже згадували, негативно впливає на мікрофлору і моторику кишечника. Тому приділяйте увагу психогігієні: повноцінно відпочивайте, висипайтеся, практикуйте методи розслаблення (йога, дихальні вправи, медитація). Корисними будуть регулярні фізичні навантаження – вони, до речі, теж чудово знижують рівень стресу. За потреби не соромтеся звернутися по професійну психологічну допомогу. Коли ви спокійні і врівноважені, і ваш кишківник працюватиме злагоджено.

Дотримання цих порад сприятиме тому, що ваша кишкова мікрофлора буде в оптимальному стані. А здорова мікрофлора – це невидимий, проте дуже потужний союзник у справі профілактики проктологічних захворювань. Адже недарма кажуть: здоров’я кишечника – основа здоров’я всього організму. Піклуючись про своїх «внутрішніх друзів» – бактерій, ви робите внесок у своє власне благополуччя і уникнення таких неприємних недуг, як геморой, тріщини чи проктит. Налагоджене травлення, регулярний стул без напруження, відсутність хронічних запалень – усе це досяжно, якщо підтримувати баланс мікробіоти через здоровий спосіб життя. Бережіть себе і будьте здорові!