Біопсія у проктології: коли вона потрібна та як проводиться

Біопсія у проктології – це діагностична процедура, під час якої лікар-проктолог отримує невеличкий зразок тканини зі стінки прямої кишки або анального каналу для детального аналізу. Цей зразок потім досліджується під мікроскопом (гістологічно) з метою виявлення можливих патологічних змін у клітинах. Біопсія дозволяє точно визначити природу утворень чи уражень: чи є вони доброякісними (наприклад, поліпи) чи злоякісними (пухлини), чи пов’язані з запаленням, інфекцією тощо. Іншими словами, без біопсії часто неможливо поставити остаточний діагноз при захворюваннях прямої кишки та аноректальної області. У цій статті пояснюється, коли призначається біопсія у проктології, як саме відбувається забір тканини, та яку роль відіграє гістологічне дослідження у діагностиці проктологічних хвороб (поліпів, пухлин, виразок, хронічних запалень тощо).

Що таке біопсія у проктології?

Біопсія – це взяття невеликого фрагменту тканини для подальшого лабораторного аналізу. У проктології під біопсією зазвичай мають на увазі взяття зразка зі слизової оболонки прямої кишки або анального каналу. Процедура може проводитися під час огляду прямої кишки спеціальними інструментами (аноскопія, ректороманоскопія чи колоноскопія) або ж під час малої хірургічної маніпуляції, якщо патологічна ділянка розташована зовні (наприклад, на анальній шкірі). Отриманий зразок тканини надсилається до патоморфологічної лабораторії, де лікар-патоморфолог досліджує його під мікроскопом. Метою є виявити будь-які аномальні клітини чи структурні зміни, що вказують на конкретне захворювання.

Біопсія у проктології є надзвичайно важливим інструментом діагностики. Вона допомагає підтвердити або спростувати діагноз захворювання, яке підозрюється за результатами інших обстежень (огляду, ендоскопії, аналізів). Жоден інший метод не дає такої точної інформації про мікроскопічну будову тканин. Зокрема, біопсія дозволяє визначити, чи містить підозріле утворення ракові клітини, чи це доброякісний процес; виявити характер запального процесу; ідентифікувати інфекційні збудники або інші патологічні відкладення (наприклад, гранульоми при хворобі Крона чи відкладення амілоїду). Отже, у проктології біопсія часто є вирішальною процедурою для постановки правильного діагнозу та вибору оптимальної тактики лікування.

Коли потрібна біопсія: основні показання

Лікар-проктолог може рекомендувати біопсію прямої кишки або аноректальної ділянки в ряді ситуацій. Основні показання до біопсії у проктології включають:

• Поліпи у прямій кишці або анальному каналі. Поліп – це невелике випинання (наріст) слизової оболонки, часто доброякісне. Однак деякі типи поліпів можуть перероджуватися у злоякісні пухлини. Тому всі виявлені під час ендоскопії поліпи зазвичай видаляються та відправляються на гістологію. Біопсія (або повне видалення поліпа) дозволяє визначити тип поліпа і чи є в ньому ознаки передраку або раку. Це важливо для оцінки ризиків і визначення подальшої тактики – наприклад, чи потрібно додаткове лікування або частіший нагляд.

• Підозра на пухлину (новоутворення). Якщо під час огляду або ендоскопічного обстеження в прямій кишці виявлено підозрілий утвір, виразку чи ущільнення, показана біопсія. Тканинний зразок допоможе визначити природу цього новоутворення: доброякісна пухлина (наприклад, фіброма), передраковий стан чи злоякісна пухлина (рак прямої кишки або анального каналу). Без гістологічного аналізу неможливо точно встановити діагноз раку – лише під мікроскопом можна побачити ракові клітини. Вчасно проведена біопсія при підозрі на рак дозволяє почати необхідне лікування якомога раніше.

• Хронічні виразки або рани в аноректальній області. Якщо у пацієнта є довготривала незагоююча виразка на слизовій прямої кишки або анального каналу, або ж хронічна анальна тріщина, що не піддається лікуванню, лікар може взяти біопсію з країв ураження. Це необхідно, щоб виключити малігнізацію (озлокачествление) хронічної рани, а також перевірити, чи немає специфічної інфекції (наприклад, туберкульозного ураження) чи хвороби Крона. Іноді злоякісні пухлини можуть маскуватися під виразки або довго не гоїтися тріщини, тому гістологічний аналіз тканини прояснить ситуацію.

• Підозра на запальні захворювання кишківника. Біопсія часто призначається при підозрі на неспецифічний виразковий коліт (НВК) чи хворобу Крона – хронічні запальні захворювання товстого кишківника, які нерідко зачіпають пряму кишку. Ендоскопічна картина (наявність виразок, почервоніння, кровоточивості) дає попередню інформацію, але остаточно діагноз підтверджується саме гістологічно. Зразок слизової кишки при НВК матиме характерні ознаки запалення (поверхневі виразки, запальна інфільтрація шарів стінки кишки), тоді як при хворобі Крона можуть виявлятися грануломи, глибше ушкодження стінки тощо. Також біопсія може показати, наскільки активний запальний процес і чи немає дисплазії (передракових змін) на фоні довготривалого запалення.

• Наявність крові, слизу або гною у виділеннях. Якщо у пацієнта спостерігається кров у калі, виділення слизу або гною з прямої кишки, і причина цього не ясна після первинного огляду, призначають ендоскопічне обстеження з біопсією. Такі симптоми можуть бути при різних захворюваннях – від виразкового коліту чи інфекційного коліту до поліпів або раку прямої кишки. Взяття матеріалу на аналіз допомагає знайти точну причину кровотечі чи виділень (наприклад, запалення, виразка, пухлина) і призначити правильне лікування.

• Фістули (свищі) та інші хронічні ураження аноректальної області. При наявності ректальних нориц (свищів), особливо нетипових або тих, що довго не загоюються, може бути рекомендована біопсія стінки свища або навколишньої тканини. Це робиться для виключення хвороби Крона (оскільки періанальні свищі часто бувають при ній) або рідкісно – злоякісної трансформації ходів свища. Так само, якщо є підозрілі нарости або плями на анальній шкірі чи слизовій (наприклад, пігментні плями, бородавчасті утворення), біопсія потрібна, щоб виключити хворобу Педжета, меланому чи інші рідкісні захворювання.

• Неясні результати інших досліджень. Іноді біопсію призначають, якщо результати лабораторних аналізів або візуалізаційних методів (МРТ, КТ) вказують на можливу патологію, але без морфологічної верифікації діагноз залишається під знаком питання. Наприклад, при безпричинному хронічному недокрів’ї (анемії) або швидкій втраті ваги лікар може запідозрити приховану патологію кишківника. У таких випадках проводять колоноскопію з біопсією, аби переконатися, чи немає прихованої онкології або специфічного коліту.

• Моніторинг відомого захворювання. У деяких випадках, коли діагноз вже відомий, біопсія допомагає оцінити динаміку або ефективність лікування. Наприклад, при виразковому коліті повторна біопсія слизової може показати, чи зменшився рівень запалення під дією терапії. Також після хірургічного видалення пухлини періодично беруть біопсію із зони анастомозу або підозрілих ділянок, щоб вчасно виявити можливий рецидив.

Варто зазначити, що біопсія проводиться лише за наявності чітких показань і після оцінки лікарем користі та можливих ризиків. Якщо патологічних змін не виявлено і немає підозрілих симптомів, профілактична біопсія не робиться. Проте у разі найменшої підозри на серйозне захворювання біопсія часто стає необхідною частиною обстеження, адже вона забезпечує максимально точну діагностику.

Підготовка до процедури біопсії

Спеціальна підготовка перед біопсією залежить від того, яким методом і в якому місці проводитиметься забір тканини. Якщо біопсія виконується під час ендоскопічного обстеження (ректороманоскопії чи колоноскопії), підготовка аналогічна підготовці до цих процедур:

• Дієта перед обстеженням. За 2–3 дні до процедури рекомендується перейти на безшлакову дієту, щоб мінімізувати утворення щільних випорожнень і газів. Виключаються продукти, що викликають здуття (бобові, капуста, свіжа випічка, газовані напої), важка їжа. Раціон складається з легкозасвоюваних страв, варених або парових. За день до процедури може бути рекомендовано тільки прозорі бульйони, вода, чай.

• Очищення кишківника. Напередодні ввечері та вранці перед біопсією прямої кишки, як правило, проводиться очищення кишечника. Це може бути клізма (очисна клізма ввечері і за кілька годин до обстеження) або прийом спеціальних проносних препаратів за схемою, які повністю очищують товстий кишечник (такі препарати виписує лікар, приклад – розчини поліетиленгліколю, які п’ються у великому об’ємі напередодні). Чистий кишечник важливий, щоб лікар міг детально оглянути слизову і прицільно взяти біопсію з потрібного місця. Наявність калових мас заважала б огляду і могла б контамінувати зразок.

• Тимчасове припинення деяких ліків. Обов’язково слід повідомити лікаря про всі ліки, які ви приймаєте. Можливо, за 5–7 днів до біопсії буде потрібно припинити прийом препаратів, що розріджують кров (антикоагулянтів, аспірину та ін.), щоб зменшити ризик кровотечі при взятті зразка. Також іноді коригується прийом нестероїдних протизапальних засобів чи інших препаратів, що впливають на згортання. Лікар надасть індивідуальні рекомендації.

• Інші обмеження. У день процедури біопсії (якщо вона поєднана з колоноскопією) зазвичай не можна нічого їсти (голод за 8–12 годин до обстеження). Дозволено пити тільки чисту воду невеликими порціями. Це важливо як для якості огляду, так і для безпеки при можливому застосуванні седативних препаратів або анестезії.

Якщо біопсія проводиться на зовнішній ділянці (наприклад, біопсія шкіри анальної області або перианального утвору), підготовка може бути мінімальною. Рекомендується здійснити гігієнічний душ перед візитом до лікаря. Іноді лікар може порадити не вживати їжу за кілька годин, якщо планується застосування знеболення. У кожному випадку детальні інструкції підготовки дає лікар, що направляє на процедуру.

Як проводиться біопсія у проктології

Процедура біопсії у прямій кишці, як правило, виконується амбулаторно і триває недовго. Залежно від локалізації підозрілої ділянки, біопсія проводиться або під час ендоскопії (через анус вводиться ендоскопічний прилад з камерою і інструментами), або, якщо ураження зовні або на анальному краї – методом малої хірургічної маніпуляції.

Найчастіше забір тканини відбувається під час ректороманоскопії чи колоноскопії. Умови проведення такі:

1. Положення пацієнта. Пацієнта просять лягти на кушетку на лівий бік з підігнутими до грудей колінами. Це стандартне положення для ендоскопічних досліджень кишечника, яке полегшує введення приладу.

2. Анестезія та комфорт. Зазвичай біопсія слизової прямої кишки не потребує глибокого знеболення, оскільки на слизовій мало больових рецепторів. Часто процедура проводиться під місцевим знеболенням (наприклад, нанесення анестезуючого гелю на анальну область) або під легким седативним медикаментозним сном – залежно від обсягу втручання та тривалості ендоскопії. Багато колоноскопій зараз роблять під короткочасним внутрішньовенним наркозом (медикаментозним сном) для комфорту пацієнта. В будь-якому разі, під час введення ендоскопа ви можете відчути тиск або позиви в туалет, але сильного болю бути не повинно. Лікарі приділяють увагу анестезії та комфорту, особливо якщо потрібно взяти кілька біопсій.

3. Введення ендоскопа. Лікар обережно вводить в задній прохід ендоскоп – ректороманоскоп (жорстку трубку довжиною ~20–30 см) або колоноскоп (гнучкий довгий зонд з камерою). Прилад змащується гелем для полегшення ковзання. Спочатку лікар оглядає анальний канал і пряму кишку, вводячи інструмент поступово. При колоноскопії зонд проводиться далі по відділах товстого кишечника. Для кращої візуалізації в кишку через ендоскоп помірно подається повітря – це розправляє стінки кишечника і дає огляд складок. Пацієнт може відчути легке здуття або спазми від повітря, але це терпимо.

4. Огляд і виявлення патології. Ендоскоп передає зображення слизової оболонки на екран, і лікар уважно оглядає стінки прямої кишки та товстого кишечника (при колоноскопії) по ходу введення та поступового виведення приладу. Якщо виявляються підозрілі ділянки – поліп, припухлість, виразка, зона запалення – приймається рішення взяти звідти біопсію. Іноді беруть кілька зразків з різних ділянок, якщо є кілька утворів чи розлите ураження (наприклад, ділянки запалення при коліті).

5. Забір зразка тканини. Коли ендоскоп підведено до цільової ділянки, через спеціальний інструментальний канал вводяться біопсійні щипці. Це дуже маленькі щипчики, якими можна відщипнути шматочок слизової. Лікар відкриває щипці, притискає їх до вибраної точки на слизовій і змикає, швидко відщипуючи крихітний фрагмент тканини (зазвичай кілька міліметрів). Пацієнт зазвичай не відчуває моменту “відщипування” або відчуває лише легкий короткий укол. Відібраний матеріал виймається назовні через канал ендоскопа. Якщо проводиться колоноскопія, біопсію можуть взяти не лише з прямої кишки, а й з інших відділів кишечника, якщо там є підозрілі елементи.

6. Зупинка кровотечі при потребі. На місці відщипнутої тканини залишається маленька ранка на слизовій, яка може трохи кровити. Зазвичай ця кровотеча незначна і зупиняється самостійно. У разі потреби лікар може провести коагуляцію – тобто припекти місце біопсії спеціальною маленькою електродною петлею або прикласти тампон з гемостатичним засобом. Це запобігає подальшому кровоточенню. Ендоскоп виймають обережно лише переконавшись, що кровотеча мінімальна.

7. Завершення процедури. Після огляду та виконання всіх маніпуляцій (біопсії, видалення поліпів тощо) лікар повільно виводить ендоскоп. Загалом весь огляд з біопсією може тривати 10–30 хвилин (залежно від складності, числа біопсій та того, чи це ректороманоскопія чи повна колоноскопія). Після завершення пацієнта переводять у палату відпочинку, якщо застосовувалась седація, або ж він може практично одразу йти додому, якщо процедура була без наркозу.

Якщо біопсія проводиться на зовнішній ділянці (наприклад, біопсія шкіри або анальної тріщини), техніка трохи інша: спочатку місцево знеболюють шкіру ін’єкцією лідокаїну чи подібного анестетика, потім скальпелем або спеціальним пробійником вирізають маленький шматочок тканини з краю ураження. Матеріал поміщають у контейнер з фіксуючим розчином. На місце біопсії можуть накласти один-два шви або пов’язку, якщо ранка більша. Така маніпуляція теж проводиться швидко і не потребує госпіталізації.

Чи боляче робити біопсію?

Багато пацієнтів турбуються, чи буде боляче під час або після біопсії прямої кишки. Насправді ця процедура зазвичай малоболюча. У стінці кишечника майже немає больових нервових закінчень – вони зосереджені в основному в анальному каналі. Тому сам момент взяття біопсії (відщипування слизової) не викликає вираженого болю. Пацієнт може відчути лише легкий дискомфорт.

Найбільш відчутною частиною може бути ендоскопічне обстеження (через розтягнення кишечника повітрям, маневрування приладом) – це може спричинити спазми або тиск. Але сучасні методики передбачають седацію: багато пацієнтів проходять колоноскопію під медикаментозним сном і взагалі нічого не відчувають під час процедури. Якщо ж седація не використовується, лікарі все одно застосовують місцеві гелі, працюють обережно, і весь дискомфорт триває недовго.

Після біопсії можливі слабкі тягнучі відчуття внизу живота або в прямій кишці, але вони швидко минають. Також протягом доби може спостерігатися незначне виділення крові з ануса (особливо з першим калом після процедури) – це нормально і зумовлено загоєнням маленької ранки. Сильного болю в післяпроцедурному періоді, як правило, немає; якщо ж біопсія виконувалася хірургічно на шкірі, місце може трохи боліти, і лікар порадить знеболюючі при необхідності. Загалом біопсія у проктології переноситься добре: дискомфорт мінімальний, а діагностична користь – дуже висока.

Можливі ризики та ускладнення

Біопсія прямої кишки є відносно безпечною маніпуляцією, особливо якщо виконується досвідченим лікарем у відповідних умовах. Однак, як і при будь-якому інвазивному втручанні, існують деякі потенційні ризики:

• Кровотеча. Після відщипування шматочка слизової може виникнути кровоточивість з ранки. Зазвичай вона незначна і швидко зупиняється самостійно або після коагуляції. Дуже рідко буває більш інтенсивна кровотеча, яка потребує додаткових заходів (наприклад, повторної ендоскопії для коагуляції судини або накладання кліпси). Ризик підвищується, якщо у пацієнта порушена згортання крові або він приймає антикоагулянти (тому, як зазначалось, перед біопсією такі препарати по можливості відміняють).

• Перфорація кишки. Це найбільш серйозне, але вкрай рідкісне ускладнення. Перфорація означає утворення отвору в стінці кишківника. Теоретично це може статися при недбалій маніпуляції ендоскопом або щипцями (наприклад, якщо стінка кишечника була дуже стоншена хворобою). Симптомами перфорації є різкий біль в животі після процедури, лихоманка. Така ситуація потребує негайної операції. На щастя, при ретельному виконанні біопсії ризик перфорації мізерно малий (менше 0,1%).

• Інфекція. Сам факт взяття біопсії не викликає інфекції, проте будь-яке ушкодження тканин теоретично може стати «входом» для бактерій. Під час колоноскопії дотримуються стерильності: всі інструменти продезінфіковані, працюють в одноразових рукавичках, тож інфікування трапляється надзвичайно рідко. Іноді пацієнтам з групи ризику (наприклад, з вадами серця, які можуть сприяти ендокардиту) профілактично призначають антибіотик перед біопсією, але це радше виключення. В цілому ризик гнійних ускладнень мінімальний.

• Тимчасові функціональні розлади. Після біопсії інколи пацієнт може відчувати прискорений позив до випорожнення чи невелике печіння в анусі. Це минучі явища. Дуже рідко буває утруднене сечовипускання після процедур на прямій кишці (через рефлекторний спазм), але це теж тимчасово.

Більшість пацієнтів не відчувають жодних ускладнень. Важливо після біопсії дотримуватися рекомендацій лікаря: наприклад, утриматися від важкої їжі кілька годин, щоб не було напруження під час випорожнення першого стільця; уникати важких фізичних навантажень день чи два; стежити за гігієною анальної області. Якщо після процедури з’являється інтенсивний біль у животі, підвищена температура, чи сильна кровотеча з прямої кишки – слід негайно звернутися до лікаря. Такі ситуації виникають дуже рідко, але про них треба знати.

Загалом же, біопсія – безпечна та дуже інформативна процедура. Потенційна користь (виявлення небезпечної хвороби на ранній стадії) значно переважає над мінімальними ризиками.

Роль гістологічного дослідження у діагностиці

Отриманий під час біопсії матеріал направляється в лабораторію для гістологічного дослідження. Лікар-патоморфолог спеціальними методами готує мікропрепарати: зразок тканини фіксується в розчині (як правило, формаліні), потім з нього виготовляють тоненькі зрізи, які фарбують і вивчають під мікроскопом. Гістологічний аналіз може зайняти від кількох днів до 1–2 тижнів (залежно від складності методик і необхідності додаткових досліджень, таких як імуногістохімія).

Навіщо потрібна гістологія? Без неї неможливо з упевненістю сказати, що саме являє собою виявлена патологія. Результати гістології дають відповіді на ключові питання:

• Доброякісне чи злоякісне утворення? Якщо біопсія бралася з поліпа або пухлини, гістологія визначить тип новоутворення. Наприклад, поліп може виявитися аденоматозним (залозистим) – це передраковий стан, або гіперпластичним – що практично не загрожує переродженням. Злоякісна пухлина (рак) під мікроскопом має характерні ознаки: патоморфолог вкаже у висновку, який саме це рак (аденокарцинома, плоскоклітинний рак тощо), ступінь злоякісності, приблизну глибину інвазії (якщо можна оцінити за біоптатом). Від цього залежить план лікування: наприклад, після підтвердження раку призначаються додаткові обстеження для стадіювання та готується оперативне втручання. Якщо ж утвір доброякісний – його зазвичай достатньо видалити повністю і надалі спостерігати.

• Наявність передракових змін. При деяких захворюваннях (довготривалі запалення, хронічні свищі, хвороба Крона, виразковий коліт) у слизовій можуть розвиватися диспластичні зміни – тобто аномальне переродження клітин, яке ще не є раком, але може ним стати. Гістологічне дослідження виявляє дисплазію і ступінь її вираженості. Це сигнал лікарям про необхідність активної профілактики раку, можливо – превентивного хірургічного лікування або більш частого ендоскопічного нагляду.

• Характер запального процесу. Якщо біопсію взято при коліті, проктиті чи іншому запаленні, результат покаже, який саме тип запалення. Наприклад, при неспецифічному виразковому коліті знайдуться поверхневі виразки, скупчення лімфоцитів і плазматичних клітин, можливо, абсцеси крипт (скупчення гною в залозах слизової). При хворобі Крона – грануломи (особливі вузлики з макрофагів), глибокі тріщини у стінці кишки. При інфекційному коліті – запалення більш гостре, з великою кількістю нейтрофілів, і можливо вдасться виявити збудника (наприклад, кишкову амебу). Таким чином гістологія не лише підтверджує наявність запалення, але й дає підказки щодо його природи – аутоімунна, інфекційна чи інша.

• Виявлення специфічних захворювань. Деякі рідкісні хвороби діагностуються саме за допомогою гістології. Наприклад, амілоїдоз кишечника – патологія, при якій в тканинах відкладається патологічний білок амілоїд. Біопсія слизової прямої кишки може виявити ці відкладення, пофарбувавши зразок спеціальним барвником (червоним Конго). Інший приклад – підозра на хворобу Гіршпрунга (вроджену відсутність нервових гангліїв у ділянці кишечника, що призводить до хронічного запору). Для діагностики у дітей беруть ректальну біопсію на наявність нервових клітин. Таких прикладів небагато, але вони підкреслюють, наскільки біопсія розширює діагностичні можливості.

• Контроль повноти видалення патології. Якщо під час ендоскопії був видалений поліп або інше утворення, патоморфолог досліджує не тільки природу цього утвору, але й краї резекції. Висновок покаже, чи повністю видалено поліп (чи немає пухлинних клітин по краю зрізу). Якщо є сумніви в радикальності видалення, пацієнту може знадобитися додаткова процедура або нагляд.

Результат гістологічного дослідження видається у вигляді письмового висновку. У ньому будуть морфологічні терміни, але лікуючий лікар-проктолог роз’яснить пацієнтові значення цього висновку і які подальші дії потрібні. Іноді гістологія може не дати однозначної відповіді – наприклад, якщо зразок занадто малий або зміни невиразні. У такому випадку може знадобитися повторна біопсія або альтернативні методи діагностики. В цілому ж, гістологічний аналіз – це “золотий стандарт” діагностики багатьох проктологічних захворювань, адже саме він дає змогу побачити реальну картину хвороби на клітинному рівні.

Біопсія у проктології – це невід’ємна складова сучасної діагностики захворювань прямої кишки та анальної області. Для пацієнта ця процедура зазвичай проходить швидко і безболісно, не потребує тривалого відновлення. Завдяки біопсії лікарі отримують надточну інформацію про стан ваших тканин: чи є небезпечні клітинні зміни, рак, специфічне запалення чи інші проблеми. Жоден інший метод обстеження не може дати такої впевненості в діагнозі.

Якщо проктолог призначає вам біопсію, це робиться в ваших інтересах – щоб підтвердити або виключити серйозну патологію і вчасно почати правильне лікування. Не варто лякатися слова “біопсія”: розуміння того, що відбувається під час процедури, допоможе зменшити тривогу. Обговоріть з лікарем всі питання щодо підготовки і проведення біопсії, попередьте про свої ліки та алергії – і сміливо йдіть на обстеження.

Пам’ятайте, що рання діагностика рятує життя. Маленький зразок тканини, взятий сьогодні, може дати великий об’єм інформації, необхідної для вашого здоров’я. Біопсія у проктології є безпечною, інформативною і часто незамінною процедурою. Завдяки їй тисячі пацієнтів отримали правильний діагноз і змогли вчасно почати лікування. Якщо вам рекомендовано біопсію – не зволікайте, адже це ключ до впевненості у стані вашого здоров’я та запорука ефективного лікування.