Хірургічне лікування геморою: методики, переваги та недоліки

Геморой – одне з найпоширеніших проктологічних захворювань, яке суттєво погіршує якість життя. На ранніх стадіях можливе консервативне лікування (мазі, свічки), але операція при геморої стає необхідною при прогресуванні хвороби до II–IV стадії або за неефективності медикаментів. Сучасна хірургія геморою пропонує декілька методик видалення гемороїдальних вузлів – від класичної гемороїдектомії скальпелем до малотравматичних процедур (лазерна коагуляція, лігування кільцями, інфрачервоне випалювання, степлерна операція тощо). У цій статті проведено порівняльний аналіз основних методів хірургічного лікування геморою, їхні показання, переваги та недоліки, тривалість відновлення й ризики ускладнень. Також розглянуто, які методи рекомендовані на різних стадіях хвороби.

Класична гемороїдектомія (відкрита і закрита)

Опис методики. Класична гемороїдектомія – радикальне хірургічне видалення гемороїдальних вузлів скальпелем (часто з електрокоагуляцією). Під час операції лікар висікає збільшені кавернозні сплетення та перев’язує судинні «ніжки», що їх живлять. Існують дві основні техніки: відкрита (метод Міллігана-Моргана) – рани залишають відкритими для загоєння, і закрита (метод Фергюсона) – після висічення рани ушиваються розсмоктуваними швами. Закрита гемороїдектомія дещо зменшує післяопераційний біль та прискорює загоєння, проте обидва варіанти вважаються «золотим стандартом» для складних випадків геморою.

Показання. Така операція рекомендована при геморої III–IV стадії, особливо при великих внутрішніх чи комбінованих вузлах, що випадають назовні. Гемороїдектомія показана також у разі частих рясних кровотеч, тромбозу вузлів або поєднання геморою з іншими проктологічними хворобами (анальні тріщини, свищі прямої кишки). В цілому, до цього методу вдаються, коли малоінвазивні процедури не дали ефекту або коли геморой занадто запущений для щадних методик.

Переваги методики:

• Максимальна радикальність – вузли видаляються повністю, що забезпечує найнижчий відсоток рецидивів. За даними клінічних спостережень, повернення геморою після правильно виконаної гемороїдектомії трапляється лише у 1–5% пацієнтів.
• Можливість усунути одночасно кілька вузлів і вирішити супутні проблеми (наприклад, видалити поліп чи тріщину під час однієї операції).
• Ефективність при великих зовнішніх вузлах – класична операція дозволяє видалити зовнішні гемороїдальні шишки, на які не діють внутрішньокишкові методи (лігування, коагуляція тощо).

Недоліки методики:

• Відчутний післяопераційний біль і дискомфорт: перші дні потрібні сильні знеболювальні, адже зона операції багата нервовими закінченнями. Пацієнт відчуває біль особливо при дефекації, поки рани не загояться.
• Тривалий період відновлення: стаціонарне перебування після гемороїдектомії може становити до 5–10 діб, а повне загоєння триває 3–5 тижнів. На цей час накладаються обмеження – потрібен ретельний догляд за ранами, дієта, гігієна та виключення фізичних навантажень.
• Ризик ускладнень: після такої операції можливі кровотечі, запалення або нагноєння рани, проблеми з сечовипусканням, утворення анальних тріщин. У важких випадках зрідка виникають стриктура (рубцеве звуження) анального каналу чи навіть тимчасове нетримання калу.
• Потреба в загальній або спінальній анестезії і повноцінній операційній – це підвищує ризики для пацієнтів із важкими супутніми захворюваннями та робить метод менш придатним для літніх ослаблених хворих.

Лазерна деструкція геморою (лазерна коагуляція/вапоризація)

Опис методики. Лазерне лікування геморою передбачає випаровування (вапоризацію) гемороїдальних вузлів за допомогою високоенергетичного лазерного променя. Промінь прицільно нагріває тканини вузла, фактично «спалюючи» його зсередини; при цьому судини моментально коагулюються (запаюються), а навколишні здорові тканини майже не пошкоджуються. Внаслідок процедури гемороїдальний вузол значно зменшується і згодом заміщується сполучною тканиною. Лазерна коагуляція підходить як для внутрішніх, так і для зовнішніх гемороїдальних вузлів.

Показання. Зазвичай лазерне видалення рекомендують при геморої I–III стадії. Оптимальний ефект досягається на відносно невеликих вузлах, що кровоточать або випадають. На IV стадії застосування лазера теж можливе, але при дуже великих чи множинних вузлах може знадобитися кілька сеансів, або ж лікар порадить більш радикальну операцію. У будь-якому разі, лазерна методика належить до щадних, тому якщо є можливість вирішити проблему лазером, сучасні проктологи часто обирають саме цей варіант.

Переваги методики:

• Малотравматичність і безболісність. Процедура проводиться амбулаторно під місцевим знеболенням і триває ~15–20 хвилин. Пацієнт не відчуває болю під час маніпуляції і, як правило, не страждає від нього після – оточуючі нервові закінчення майже не травмуються.
• Безкровність і безшовність. Лазер одночасно випаровує вузол і припікає кровоносні судини, тому крововтрата мінімальна. Розрізи не виконуються, шви не потрібні – не утворюються післяопераційні рани, шрами та рубці.
• Швидке відновлення. Госпіталізація не потрібна – вже за годину після процедури пацієнт може повертатися додому. Загоєння відбувається доволі швидко: протягом 1–3 тижнів слизова повністю відновлюється. Це набагато швидше, ніж при класичній операції скальпелем.
• Низький ризик ускладнень і рецидиву. Лазерна енергія стерилізує операційну зону, знищуючи бактерії – тому інфікування рани майже виключене. Висока температура також стимулює вироблення колагену в стінках вен, що сприяє «зміцненню» місця видаленого вузла і зменшує ймовірність повторного виникнення геморою.

Недоліки методики:

• Обмеження при важких формах. Хоча лазер і застосовують на 4 стадії, дуже великий гемороїдальний вузол не завжди вдається повністю прибрати за один сеанс. У подібних випадках лікування лазером проводять курсом з кількох процедур, або ж переходять до хірургічного втручання.
• Ризик термічного ушкодження. Неприцільна дія лазера чи обробка надто великої ділянки слизової може викликати глибокий опік тканин, що подовжить період загоєння. У рідкісних випадках грубий рубець після лазерної коагуляції здатен спричинити стриктуру (звуження) анального каналу.
• Вартість обладнання. Апаратура для лазерної хірургії доволі дорога, тому послуга лазерного лікування може коштувати більше, ніж простіші малоінвазивні методи (лігування, інфрачервона терапія). Водночас ціна лазерної вапоризації нерідко нижча, ніж у класичної операції за допомогою скальпеля.

Біозварювання гемороїдальних вузлів (біологічна «зварка» тканин)

Опис методики. Біозварювання – це сучасна хірургічна технологія видалення геморою, при якій замість традиційного прошивання і розрізання використовується високочастотний струм для «зварювання» тканин. Операція виконується спеціальним апаратом (LigaSure або вітчизняний апарат Патона), що діє за принципом біполярної коагуляції: судини та краї рани спаюються при температурі ~45–50°C, викликаючи полімеризацію колагену і надійне склеювання живих тканин. Таким чином, після видалення вузлів немає потреби накладати шви – ранова поверхня закривається «завареними» тканинами, які швидко загоюються без рубців. Метод біологічного зварювання був розроблений українськими вченими під керівництвом академіка Є.О. Патона і нині активно використовується проктологами в усьому світі.

Показання. Метод біозварювання оптимально підходить для геморою III–IV стадії, у тому числі у занедбаних випадках з великими вузлами. Він дає можливість частково видалити об’ємні гемороїдальні вузли і одночасно «запаяти» тканини, зупинивши кровотік. На відміну від лазера, який тільки припікає без фізичного висічення, апарат зварювання дозволяє усунути вузли механічно і одразу закрити рану – після втручання не залишається швів чи відкритих ран. Ця методика рекомендується при великих внутрішніх та комбінованих вузлах 3–4 стадії, а також у випадках, коли потрібна максимально безболісна операція (наприклад, у пацієнтів з низьким больовим порогом або супутніми проблемами, що ускладнюють загоєння).

Переваги методики:

• Мінімальна болючість. Завдяки «холодній» коагуляції тканин післяопераційний біль практично відсутній – у порівнянні з класичною операцією, що часто потребує наркотичних анальгетиків. Більшість пацієнтів після біозварювання не відчувають вираженого дискомфорту і не потребують тривалого прийому знеболювальних.
• Швидка і безкровна операція. Тривалість втручання значно скорочується і в середньому складає 15–30 хвилин. Під час процедури майже відсутня крововтрата, оскільки судини відразу запаюються струмом. Травматизація навколишніх тканин мінімальна, що полегшує перебіг післяопераційного періоду.
• Скорочений період реабілітації. Зварювальна технологія забезпечує швидше загоєння ран і скорочує перебування у стаціонарі з кількох тижнів до кількох днів. Пацієнт повертається до повсякденних справ значно раніше: повне відновлення настає приблизно за 2 тижні, тоді як після класичної гемороїдектомії потрібно 4–6 тижнів.
• Висока ефективність і безпечність. Радикальність видалення вузлів при біозварюванні порівняна з класичною операцією, тож ризик рецидиву мінімальний. Метод вважається одним з «золотих стандартів» сучасної проктології завдяки поєднанню радикального видалення вузлів із низькою травматичністю.

Недоліки методики:

• Необхідність анестезії і обладнання. Біозварювання виконується в умовах операційної, під спінальною або загальною анестезією, що накладає стандартні ризики для пацієнта. Потрібна наявність спеціального апарату та навченого персоналу, тому метод доступний не в кожній клініці.
• Загальнохірургічні ризики. Попри мінімальний травматизм, це все ж оперативне втручання. Як і після інших операцій, теоретично можливі ускладнення – кровотеча, інфікування рани чи тромбоз (хоча їх імовірність значно нижча, ніж при класичній гемороїдектомії).
• Вартість. Використання одноразових коагуляційних інструментів (накінечників) може збільшувати вартість операції. Проте з урахуванням короткої госпіталізації загальні витрати часто не перевищують витрати на традиційну операцію.

Лігування гемороїдальних вузлів латексними кільцями

Опис методики. Лігування латексними кільцями – найпоширеніша малоінвазивна процедура при внутрішньому геморої. За допомогою спеціального лігатора на основу гемороїдального вузла накладають крихітне еластичне кільце. Воно механічно перетискає живильні судини вузла, зупиняючи в нього кровотік. Через 3–7 днів перетиснутий вузлик відмирає і відпадає, виходячи назовні природним шляхом під час дефекації. Процедура триває лише кілька хвилин, виконується амбулаторно і не потребує наркозу – достатньо місцевого знеболення або навіть анестезії гелем.

Показання. Оптимальна стадія для лігування – це II стадія внутрішнього геморою, коли вузли вже достатньо сформовані для накладання кільця, але ще не надто великі. Метод застосовують і на початку III стадії при невеликих вузлах, якщо вони не пролабують назовні або їхній пролапс мінімальний. На I стадії лігування зазвичай не проводять (вузлики замалі), а на IV стадії цей метод неефективний, оскільки вузли великі та часто комбіновані із зовнішніми.

Переваги методики:

• Простота і швидкість. Маніпуляція з накладання латексного кільця надзвичайно проста для виконання досвідченим лікарем і займає 5–10 хвилин. Госпіталізація не потрібна – пацієнт одразу після процедури повертається додому або навіть на роботу.
• Відсутність складної реабілітації. Лігування не залишає відкритих ран: вузол відмирає самостійно, тому немає післяопераційних швів чи великих ранових поверхонь. Не потрібен наркоз і тривала післяопераційна аналгезія – пацієнт не випадає зі звичного ритму життя. Можливий лише легкий дискомфорт у прямій кишці протягом кількох днів до моменту відпадіння вузла.
• Безпечність. Ризик ускладнень при правильному виконанні мінімальний. Процедуру можна проводити навіть літнім пацієнтам із супутніми хворобами, які погано переносять операції. Ускладнення (кровотеча після відпадіння вузла, запалення) трапляються вкрай рідко.

Недоліки методики:

• Не лікує саму причину геморою. Хоча лігування усуває конкретний вузол, воно не впливає на стан гемороїдальних вен загалом. Тому можливе формування нових вузлів або повторне випинання інших вен з часом. За статистикою, близько 30–40% пацієнтів після лігування протягом кількох років відзначають появу геморою знову.
• Обмежене застосування. Метод показаний тільки при внутрішньому геморої. Він не підходить для зовнішніх вузлів або комбінованої форми, бо неможливо накласти кільце на зовнішню «шишку». Також при множинних вузлах за один сеанс обробляють 1–2 вузли, тож для повного лікування може знадобитися декілька процедур з інтервалом у 2–3 тижні.
• Можливий біль і дискомфорт. Якщо кільце захопило частину чутливої слизової нижче зубчастої лінії, у пацієнта можуть бути значні болі після процедури. Це ускладнення усувається зняттям або зміщенням кільця. У окремих випадках можливий тромбоз лігованого вузла чи кровотеча при його відпадінні, що потребує додаткового втручання.

Інфрачервона коагуляція геморою

Опис методики. Інфрачервона фотокоагуляція – ще один малоінвазивний спосіб лікування внутрішнього геморою, що не потребує хірургічного розрізу. За допомогою спеціального апарата з насадкою (коагулятора) до гемороїдального вузла підводять інфрачервоне випромінювання. Інфрачервоні хвилі нагрівають тканини вузла і викликають їх поверхневе припікання, фактично утворюючи маленький опік. Це призводить до тромбозу дрібних судин у вузлі та асептичного запалення, після якого вузлик склерозується (зарубцьовується) і зменшується. Процедура триває 5–10 хвилин; часто для обробки всіх проблемних вузлів потрібно декілька сеансів.

Показання. Інфрачервону коагуляцію найчастіше застосовують при геморої I–II стадії, коли вузли невеликі, але кровоточать. Це оптимальний метод для пацієнтів з початковим гемороєм, основна проблема яких – кров’яні виділення з вузлів. Також ІЧ-коагуляцію призначають людям, яким протипоказана операція через стан здоров’я. На більш пізніх стадіях (III–IV) даний метод малоефективний, оскільки не здатен усунути великі вузли або виражений пролапс.

Переваги методики:

• Швидкість і доступність. Процедура амбулаторна, не потребує наркозу (іноді застосовують тільки знеболюючий гель) і займає всього кілька хвилин. Одразу після неї пацієнт іде додому. Інфрачервоні коагулятори доступні у багатьох проктологічних клініках, тому методика широко використовується.
• Мінімальна інвазивність. Коагуляція не залишає ран і рубців – відбувається лише прицільне припікання тканини вузла. Метод підходить людям старшого віку та пацієнтам з супутніми хворобами, яким небажаний наркоз чи велика операція.
• Зупинка кровотеч. Інфрачервоне випромінювання ефективно припікає кровоточиві ділянки гемороїдального вузла, тому метод добре підходить для усунення анальних кровотеч при початковому геморої.

Недоліки методики:

• Можливий біль під час процедури. На відміну від лігування, інфрачервона коагуляція потребує впливу високої температури на тканини, що доволі болісно для пацієнта. Навіть після процедури кілька днів може відчуватися біль або печіння в прямій кишці, тому нерідко призначаються знеболювальні свічки.
• Менша ефективність при більших вузлах. ІЧ-коагуляція не усуває повністю великий гемороїдальний вузол, а лише частково його припікає. Через це приблизно у 30% випадків геморой після такої терапії рецидивує протягом року-двох. Метод поступається за ефективністю лігуванню: часто після коагуляції вузол через деякий час знову збільшується і потребує повторної процедури або іншого лікування.
• Не усуває пролапс. Якщо гемороїдальні вузли вже випадають, інфрачервоний метод не допоможе їх повернути на місце. Він не призводить до фіксації слизової, тому при пролапсі доведеться застосувати інші підходи (HAL-RAR, Лонго або гемороїдектомію).
• Можливі ускладнення. Надмірне або глибоке припікання тканин може призвести до утворення виразки на слизовій і подальшого рубцювання. У поодиноких випадках після коагуляції виникають ускладнення – кровотеча чи запалення слизової прямої кишки, які потребують додаткового лікування.

Трансанальна дезартеризація геморою (HAL-RAR)

Опис методики. HAL-RAR (Hemorrhoidal Artery Ligation – RectoAnal Repair) – сучасна малоінвазивна операція, спрямована на усунення причини геморою – надмірного притоку крові. Під час процедури хірург за допомогою спеціального аноскопа з ультразвуковим Доплер-датчиком виявляє кінцеві гілочки верхньої ректальної артерії, що живлять гемороїдальні вузли. Кожна така судина прошивається і перев’язується спеціальною ниткою, що розсмоктується. Після перев’язки 5–6 артерій кровопостачання вузлів різко зменшується, і вони починають зменшуватися. Якщо є випадіння слизової прямої кишки разом з внутрішніми вузлами, виконують RAR – мукопексію: прошивають і підтягують провисаючі тканини назад углиб кишки. В результаті вузли “обескровлюються” і з часом заміщуються сполучною тканиною (склерозуються).

Показання. Трансанальна дезартеризація рекомендована при хронічному внутрішньому геморої II–III стадії, з помірним пролапсом або без нього. Оптимальні кандидати – пацієнти із невеликими чи середніми вузлами, у яких переважає саме внутрішній геморой. На IV стадії HAL-RAR застосовують рідко, оскільки при дуже великих вузлах або повному випадінні слизової ефективність методу нижча. Процедуру не виконують, якщо у пацієнта є виражені зовнішні гемороїдальні вузли – у такому разі спочатку видаляють зовнішні, або обирають інший метод.

Переваги методики:

• Малотравматична операція. Під час HAL-RAR не здійснюється висічення тканин – всі маніпуляції (перев’язка артерій, підшивання слизової) проводяться через просвіт прямої кишки спеціальними інструментами. Відсутність розрізів означає відсутність післяопераційних ран і швів, що робить реабілітацію набагато легшою для пацієнта.
• Мінімум болю. Оскільки вузли не вирізаються, а лише прошиваються вище зубчастої лінії (в зоні з малою кількістю больових рецепторів), біль після дезартеризації значно менший, ніж після класичних операцій. Більшість пацієнтів відзначають лише незначний дискомфорт у перші дні.
• Швидке відновлення. Госпіталізація після HAL-RAR зазвичай триває 1 добу, а повна реабілітація – близько 2 тижнів. Це вдвічі швидше, ніж після гемороїдектомії. Нетривалий період непрацездатності (10–14 днів) робить цей метод зручним для працюючих людей.
• Висока ефективність на ранніх стадіях. При правильно підібраних показаннях метод забезпечує стійкий результат: усунення притоку крові призводить до зникнення симптомів геморою у ~85–90% пацієнтів. Частота рецидивів після HAL-RAR не перевищує 10–15%, що краще, ніж у інших малоінвазивних методик (лігування, інфрачервона коагуляція).

Недоліки методики:

• Обмеження при важкому геморої. Якщо вузли дуже великі або слизова сильно випадає, проста перев’язка артерій може не дати бажаного ефекту. У таких випадках після дезартеризації можливий залишковий пролапс або неповне зменшення вузлів, і приблизно у 10–15% хворих геморой повертається. Тому на пізніх стадіях нерідко доводиться доповнювати HAL-RAR іншими втручаннями або обирати радикальну операцію.
• Не усуває зовнішні вузли. Методика розрахована лише на внутрішні гемороїдальні сплетення. Якщо у пацієнта є значні зовнішні компоненти геморою, їх доведеться видаляти окремо.
• Складність і ціна. Процедура HAL-RAR вимагає дорогої апаратури (допплерівського аноскопа) та високої кваліфікації хірурга. Це відображається на вартості операції для пацієнта. Також дезартеризація потребує знеболення (зазвичай епідуральна або короткочасний наркоз), тому її проводять у стаціонарі.

Операція Лонго (степлерна гемороїдопексія)

Опис методики. Операція Лонго – це сучасний хірургічний спосіб лікування геморою, при якому гемороїдальні вузли не вирізаються повністю, а «підтягуються» вгору і фіксуються за допомогою спеціального степлерного апарату. Під місцевою або короткочасною загальною анестезією в просвіт прямої кишки вводиться одноразовий циркулярний степлер. Він висікає кільце слизової оболонки вище від зубчастої лінії (тобто над гемороїдальними вузлами) і одночасно зшиває краї рани титановими скобками. В результаті внутрішні вузли втягуються всередину кишки і вшиваються до слизової, а їхнє кровопостачання різко скорочується. Гемороїдальні вузли швидко зменшуються в розмірах, склерозуються і перестають випадати.

Показання. Степлерна гемороїдопексія найбільш доцільна при геморої III–IV стадії з вираженим пролапсом слизової оболонки. Її призначають пацієнтам із множинними внутрішніми вузлами, які постійно випадають або не вправляються самостійно. На IV стадії з коловим випадінням слизової операція Лонго є методом вибору. Якщо ж великі вузли комбінуються з масивними зовнішніми компонентами, степлерну технологію поєднують з висіченням зовнішніх вузлів або обирають інший підхід.

Переваги методики:

• Менше болю і дискомфорту. Зона висічення при операції Лонго знаходиться вище зубчастої лінії, де мало больових рецепторів. Тому після операції пацієнти відзначають значно менший біль, ніж після класичної гемороїдектомії. Відсутність відкритих ран у анальному каналі означає мінімум дискомфорту – не порушуються акт дефекації та сечовипускання.
• Швидке відновлення та мінімальний ризик ускладнень. Степлерна гемороїдопексія переноситься легше, ніж відкрита операція, і потребує короткої госпіталізації (1–2 дні). Повна реабілітація займає близько 2 тижнів, тоді як після гемороїдектомії – 4–6 тижнів. Ризик післяопераційних ускладнень (кровотеч, інфекції, стриктури) значно нижчий, оскільки не травмується ділянка анального каналу. Майже ніколи не виникає рубцевих звужень – на відміну від класичної операції, при Лонго практично виключений ризик стриктури анального отвору.
• Висока ефективність і довготривалий результат. Метод усуває пролапс внутрішніх вузлів і дає можливість позбутися геморою на довгі роки. За даними клінічних досліджень, гемороїдопексія Лонго має успіх приблизно у 96% пацієнтів, рецидиви зустрічаються дуже рідко. Операція показана навіть літнім хворим з супутніми патологіями (за відсутності протипоказань до анестезії) – вона значно менш обтяжлива, ніж традиційна гемороїдектомія.

Недоліки методики:

• Не видаляє зовнішні вузли. Степлерна технологія спрямована на внутрішні гемороїдальні сплетення і пролапс слизової. Якщо є великі зовнішні вузли, операція Лонго їх не ліквідує – може знадобитися додаткове висічення зовнішніх елементів геморою.
• Вартість одноразового степлера. Інструмент для гемороїдопексії є одноразовим і відносно дорогим, що підвищує загальну вартість операції. Однак за рахунок короткого перебування у стаціонарі та швидкого відновлення сумарні витрати можна порівняти з традиційною операцією.
• Не застосовується при деяких станах. Операція Лонго протипоказана пацієнтам із виявленими злоякісними пухлинами прямої кишки, а також при грубих порушеннях згортання крові. В інших випадках методика безпечна та показана широкому колу хворих гемороєм.

Рекомендації щодо вибору методу на різних стадіях

Вибір оптимального способу лікування залежить насамперед від стадії геморою:

• I стадія: хірургічні методи зазвичай не застосовуються. Рекомендована консервативна терапія (свічки, мазі, венотоніки) і малоінвазивні процедури за потреби. На цій ранній стадії при появі кровотеч можуть використовувати інфрачервону коагуляцію або склеротерапію – вони допомагають зменшити вузли та зупинити кровоточивість. Однак основний акцент – на дієті, ліках та профілактиці прогресування.
• II стадія: оптимальним є малоінвазивне лікування. Найчастіше застосовується лігування латексними кільцями внутрішніх вузлів, оскільки воно дає високий ефект при мінімальному дискомфорті. Також можуть використовувати інфрачервону фотокоагуляцію дрібних кровоточивих вузлів. При комбінованому геморої або невдачі цих методів розглядають HAL-RAR (перев’язка артерій) у досвідченого хірурга. Радикальні операції на цій стадії, як правило, не потрібні.
• III стадія: з’являється пролапс вузлів, тому малоінвазивні методи поступово втрачають ефективність. На цій стадії широко застосовуються лазерна коагуляція геморою – вона дозволяє прибрати вузли зі швидкою реабілітацією. Також хороші результати дає операція HAL-RAR (особливо при відсутності великих зовнішніх вузлів) – після неї рецидиви спостерігаються лише у 10–15% випадків. При вираженому комбінованому геморої або великих вузлах рекомендуються хірургічні втручання: біозварювання геморою або класична гемороїдектомія. Вибір залежить від можливостей клініки та стану пацієнта.
• IV стадія: на пізніх стадіях із постійним випаданням вузлів консервативні чи малоінвазивні методи вже неефективні. Оптимальним рішенням є оперативне видалення геморою. При циркулярному пролапсі слизової і множинних внутрішніх вузлах перевагу надають операції Лонго (степлерна гемороїдопексія), оскільки вона усуває випадіння слизової і забезпечує швидке відновлення. У разі великих зовнішніх вузлів виконується класична гемороїдектомія або комбіноване хірургічне лікування. Сучасний малотравматичний варіант на цій стадії – біозварювання геморою апаратом Патона, що дозволяє видалити великі вузли з мінімальним болем і ризиком ускладнень.

Висновок. Сучасна проктологія має в арсеналі цілий спектр методик для хірургічного лікування геморою – від амбулаторних малоінвазивних процедур до складних оперативних втручань. Вибір методу залежить від стадії хвороби та індивідуальних особливостей пацієнта. Щоб уникнути важких ускладнень і тривалого відновлення, проктологи радять не зволікати зі зверненням за допомогою. На щастя, сьогодні є можливість обрати щадний і водночас ефективний спосіб – важливо лише вчасно діагностувати проблему.

Зокрема, в Лівобережному центрі проктології у Києві доступні всі сучасні операції з видалення геморою – від лазерного лікування і лігування до гемороїдектомії та степлерної гемороїдопексії. Досвідчені лікарі-проктологи підберуть оптимальний метод, щоб позбавити пацієнта від геморою з мінімальним болем і ризиком рецидиву.