Лікування геморою в Києві

Геморой – виліковна хвороба. Головне – не соромитися і вчасно звернутися до лікаря: це дозволить підібрати оптимальне лікування і запобігти ускладненням. Дотримання порад лікаря та здоровий спосіб життя допоможуть позбутися геморою і повернутися до нормального життя.

Що таке геморой?

Геморой – це захворювання, при якому відбувається патологічне розширення венозних сплетень у нижній частині прямої кишки та навколо анального отвору. У результаті утворюються гемороїдальні вузли (шишки), що можуть викликати дискомфорт, біль, свербіж і кровотечі під час випорожнення. Залежно від локалізації вузлів розрізняють кілька форм геморою:

1. Внутрішній геморой. Вузли утворюються всередині прямої кишки, вище так званої зубчастої лінії. Спочатку вони невидимі зовні і зазвичай не болючі (через відсутність нервових закінчень у цій зоні). Основний симптом внутрішнього геморою – кровотеча з прямої кишки (сліди яскраво-червоної крові на туалетному папері або унітазі після дефекації). У міру розвитку хвороби внутрішні вузли можуть збільшуватися і випадати назовні.
2. Зовнішній геморой. Вузли розташовані під шкірою навколо анального отвору (нижче зубчастої лінії). Зовнішні вузли помітні зовні або відчуваються як м’які випуклі утворення біля ануса. Вони часто спричиняють біль (особливо при сидінні чи дефекації) та свербіж. Біль може різко посилитися у разі утворення тромбу в зовнішньому вузлі – тоді він стає твердим, дуже болючим, набуває синюшного кольору. Кровотечі при зовнішньому геморої трапляються рідше і зазвичай пов’язані з травмуванням вузлів (наприклад, тріщиною шкіри над ними).
3. Комбінований геморой. У багатьох випадках одночасно присутні і внутрішні, і зовнішні гемороїдальні вузли – це називається комбінованою формою. Вона поєднує симптоми обох типів: можуть спостерігатися як ректальні кровотечі, так і біль та свербіж навколо ануса. Комбінований геморой зазвичай свідчить про більш занедбану стадію хвороби і потребує комплексного підходу в лікуванні.

Причини виникнення геморою. До розвитку геморою призводить поєднання кількох чинників, які викликають застій крові в області малого таза та підвищують тиск на вени прямої кишки. Це призводить до розширення і випинання вен та формування вузлів. Основні причини і фактори ризику:

• Хронічні закрепи (запори). Постійні труднощі з випорожненням кишечника змушують сильно натужуватися під час дефекації. Це підвищує внутрішньочеревний тиск і тиск у венах прямої кишки, що з часом призводить до їх розширення. Аналогічний негативний вплив може мати часта діарея, оскільки постійне подразнення та напруження сфінктера теж травмують цю область.
• Малорухливий спосіб життя. Тривале сидіння або стояння без достатньої активності спричиняє застій крові у венах малого таза. Люди з сидячою роботою (офісні працівники, водії тощо), які годинами залишаються без руху, особливо схильні до геморою. Недостатня рухливість послаблює тонус вен і погіршує кровообіг.
• Вагітність та пологи. У вагітних жінок збільшується тиск на вени малого таза через зростаючу матку, а під час пологів сильне натужування часто провокує утворення або загострення гемороїдальних вузлів. Тому геморой дуже поширений у вагітних і породіль.
• Неправильне харчування. Раціон з недостатньою кількістю клітковини (овочів, фруктів, злаків) та обмеженим споживанням рідини призводить до порушення травлення і закрепів. Тверді калові маси травмують слизову прямої кишки і підвищують тиск на гемороїдальні вени. Також алкоголь та гостра їжа можуть подразнювати кишечник і спричиняти приплив крові, погіршуючи симптоми геморою.
• Важкі фізичні навантаження. Робота, пов’язана з постійним підйомом важких предметів, силові види спорту (наприклад, важка атлетика) та інше надмірне напруження м’язів черевного преса значно підвищують внутрішньочеревний тиск. Це, подібно до натужування при запорах, провокує розширення вен прямої кишки і появу вузлів.
• Ожиріння. Надлишкова вага збільшує навантаження на органи малого таза і сприяє підвищенню венозного тиску. В людей з ожирінням частіше виникають закрепи та венозний застій, що створює сприятливі умови для розвитку геморою.
• Спадкова схильність. Генетично обумовлена слабкість венозних стінок може означати, що гемороїдальні вени від народження менш міцні. Якщо близькі родичі страждали на геморой, ризик захворіти вищий. У таких людей важливо приділяти особливу увагу профілактиці.

Діагностика геморою

Для діагностики геморою необхідний огляд лікаря-проктолога. Лікар збере скарги, проведе огляд та за потреби призначить спеціальні обстеження. Основні методи діагностики геморою такі:

1. Консультація та огляд проктолога. Спочатку лікар детально розпитує про симптоми (чи є кров у калі, біль, свербіж, випадання вузлів), спосіб життя, харчування, спадковість. Далі проводиться візуальний огляд періанальної ділянки (пацієнт лежить на боці або знаходиться в колінно-ліктьовій позі). При зовнішньому огляді лікар може виявити зовнішні гемороїдальні вузли, анальні тріщини, ознаки запалення чи подразнення шкіри навколо ануса. Лікар також може попросити пацієнта натужитися (імітація випорожнення) – це провокує випадіння внутрішніх вузлів, якщо вони є, і допомагає оцінити ступінь їх випинання та стан сфінктера.
2. Пальцеве ректальне дослідження. Лікар у рукавичках обережно вводить палець у пряму кишку, щоб на дотик оцінити стан слизової, стінок кишки і гемороїдальних сплетень. Це дослідження дає змогу визначити внутрішні вузли (їх розмір, чутливість, кількість) і оцінити тонус анального сфінктера.
3. Інструментальні дослідження. Для детальнішого огляду прямої кишки застосовуються спеціальні прилади. Найчастіше проводиться аноскопія – введення в анальний канал короткої трубки з підсвіткою, що дозволяє оглянути 5-10 см нижньої частини прямої кишки. При необхідності оглянути глибші відділи виконують ректороманоскопію – огляд прямої і частини сигмовидної кишки за допомогою ендоскопа. Ці методи дозволяють безпосередньо побачити внутрішні гемороїдальні вузли (кількість, розміри, наявність запалення чи кровоточивості). Обстеження проводяться амбулаторно, викликають лише незначний дискомфорт. Для виключення інших захворювань лікар при потребі може призначити більш розширене обстеження – наприклад, колоноскопію (ендоскопічний огляд товстого кишечника).

Методи лікування геморою

Тактика лікування залежить від вираженості захворювання, розміру та кількості вузлів, наявності ускладнень, а також від стадії хвороби. Основні напрямки терапії такі:

• Консервативне лікування – медикаментозні та немедикаментозні заходи, що застосовуються переважно на ранніх стадіях або для полегшення симптомів.
• Малоінвазивні процедури – сучасні мало травматичні методики, які дозволяють усунути вузли без великої операції.
• Хірургічне втручання – радикальна операція з видалення гемороїдальних вузлів, що показана при тяжких стадіях або ускладненнях.

Розглянемо детальніше кожен з цих підходів.

Консервативне лікування

Консервативні методи застосовуються на початкових етапах геморою, а також для полегшення стану при загостреннях. Їхня мета – зменшити біль та дискомфорт, зняти запалення, запобігти подальшому збільшенню вузлів і усунути чинники, що провокують хворобу. До консервативних заходів належать:

• Дієта і активність. Харчуйтеся продуктами, багатими на клітковину, і пийте багато води – це попередить закрепи та полегшить випорожнення. Обмежте алкоголь і гостру їжу, які можуть провокувати загострення. Намагайтеся більше рухатися протягом дня: виконуйте помірні фізичні вправи, робіть перерви при сидячій роботі. За можливості скиньте зайву вагу, оскільки ожиріння підвищує ризик геморою.
• Гігієна. Підтримуйте чистоту анальної ділянки. Після випорожнення обережно підмивайтеся прохолодною водою або використовуйте вологі серветки (замість грубого туалетного паперу) – це зменшить подразнення. Корисні теплі сидячі ванночки (наприклад, з відваром ромашки) для зняття запалення, спазму сфінктера і полегшення болю.
• Місцеві ліки. Застосовують ректальні свічки та мазі з протизапальними, знеболюючими, загоювальними та венотонічними компонентами. Вони зменшують біль, набряк, свербіж, допомагають зупинити кровоточивість і загоїти пошкодження. Подібні засоби застосовуються кілька разів на день після гігієнічних процедур за призначенням лікаря.
• Інші препарати. Лікар може рекомендувати медикаменти для зміцнення вен (венотоніки), які поліпшують венозний тонус і зменшують кровоточивість вузлів. Також часто призначаються легкі проносні або пом’якшувальні засоби для профілактики закрепів та травмування вузлів під час дефекації. За потреби приймаються і знеболювальні препарати всередину.

Малоінвазивні методи лікування

Малоінвазивні процедури ефективні на I–III стадіях і дозволяють видалити або зменшити гемороїдальні вузли без масштабної операції. Такі методи проводяться амбулаторно (без госпіталізації), під місцевим знеболенням або навіть без нього; після втручання пацієнт швидко відновлюється. Основні малоінвазивні методики:

• Лігування латексними кільцями. На основу внутрішнього гемороїдального вузла спеціальним лігатором накладають крихітне гумове кільце. Воно перекриває кровопостачання вузла, і через кілька днів вузол відмирає та відпадає під час дефекації. Процедура займає лише кілька хвилин, проводиться амбулаторно і може спричинити лише легкий дискомфорт. Метод ефективний для внутрішніх вузлів середнього розміру на II–III стадіях.
• Склеротерапія. У просвіт гемороїдального вузла вводять спеціальний склерозуючий розчин, який «склеює» стінки судин і викликає відмирання вузла. Вузол всихає, зменшується і перестає кровоточити. Метод підходить для невеликих внутрішніх вузлів (I–II стадія) і майже безболісний (відчувається лише легке печіння). Склеротерапію також застосовують для зупинки кровотечі чи перед хірургічним втручанням – щоб зменшити кровоточивість тканин.
• Інфрачервона коагуляція. На основі вузла фокусованим інфрачервоним променем припікають тканини, викликаючи їх коагуляцію (термічне згортання білків). Це призводить до зменшення вузла і його поступового відмирання. Метод ефективний при невеликих внутрішніх вузлах, що кровоточать (I–II стадія). Процедура швидка, проводиться амбулаторно; якщо вузлів багато, може знадобитися кілька сеансів.
• Лазерне лікування. Високоенергетичний лазерний промінь прицільно руйнує тканини гемороїдального вузла – відбувається їх коагуляція або випаровування. Це малоінвазивна альтернатива хірургії, що забезпечує видалення вузлів практично без кровотечі і значної болючості. Лазер дозволяє видаляти як внутрішні, так і зовнішні гемороїдальні вузли на ранніх стадіях, не залишаючи грубих рубців. Переваги методу – мінімум болю і швидке загоєння: пацієнт може повернутися до звичного життя за кілька днів.

Хірургічне лікування геморою в Києві

Хірургічне втручання рекомендується у випадках, коли інші методи не дали ефекту або хвороба зайшла далеко (зазвичай це геморой III–IV стадії). Операція дозволяє радикально позбутися гемороїдальних вузлів, проте є більш травматичною і потребує довшого відновлення. Основні види операцій при геморої:

• Гемороїдектомія. Радикальна операція, при якій під анестезією хірург вирізає всі внутрішні і зовнішні гемороїдальні вузли та перев’язує судини, що їх живлять. Такий метод повністю усуває геморой, але залишає післяопераційні рани, які загоюються протягом кількох тижнів. Після гемороїдектомії пацієнт відчуває значний біль і потребує спеціального догляду; повне відновлення займає 2–4 тижні і більше.
• Операція Лонґо. Сучасна менш травматична методика для лікування внутрішнього геморою III стадії. За допомогою спеціального кругового степлера хірург видаляє невелику ділянку слизової вище гемороїдальних вузлів і одночасно підтягує вузли назад усередину, прошиваючи їх титановими скобами. Вузли позбавляються значної частини кровопостачання і швидко зменшуються. Перевага методу Лонґо – набагато менша післяопераційна болючість, адже втручання проводиться вище зубчастої лінії (в зоні з мінімумом нервових закінчень). Відновлення після степлерної гемороїдопексії займає близько тижня. Операція Лонґо використовується тільки при внутрішньому геморої (зовнішні вузли вона не усуває).

Вибір методу лікування залежно від стадії геморою

Стадія розвитку геморою значною мірою визначає оптимальну тактику терапії. Чим раніше розпочато лікування, тим менш радикальних заходів можна застосувати. Залежно від стадії підхід зазвичай такий:

• I стадія. Вузли невеликі, розташовані всередині, не випадають назовні. Ефективними є консервативні заходи – дієта з клітковиною, питний режим, гігієна, місцеві свічки та мазі. Хірургічне втручання на I стадії не потрібне: правильне лікування зазвичай забезпечує тривалу ремісію.
• II стадія. Вузли збільшені, при натужуванні можуть випадати з ануса, але самі вправляються назад. Симптоми вираженіші (частіша кровотеча, дискомфорт). На цій стадії консервативна терапія часто лише полегшує симптоми, але не усуває проблему. Оптимально застосовувати малоінвазивні процедури – лігування, склеротерапію, коагуляцію лазером чи інфрачервоним променем. Такі методи видаляють вузли без великої операції; щоб геморой не повернувся, важливо дотримуватися рекомендацій щодо дієти та способу життя.
• III стадія. Вузли великі, випадають навіть при невеликому зусиллі і потребують ручного вправлення назад. Симптоми значно виражені: постійний біль, часті кровотечі, запалення. Малоінвазивні методи на цій стадії часто недостатньо ефективні (хоча іноді можливе лігування або лазерна коагуляція окремих вузлів). Зазвичай показане хірургічне видалення – гемороїдектомія або операція Лонґо. Відновлення після такої операції триває кілька тижнів. Консервативні засоби на III стадії можуть лише тимчасово полегшити стан, але не здатні повернути вузли назад.
• IV стадія. Найважча форма: вузли дуже великі, постійно випадають назовні, можуть тромбуватися, некротизуватися. Біль різкий і постійний, можливі рясні кровотечі. Малоінвазивні процедури неефективні – потрібна лише радикальна операція. Виконується тотальна гемороїдектомія (видалення всіх вузлів) під наркозом. Загоєння триває 4–6 тижнів і довше, в цей період необхідно суворо дотримуватися післяопераційних приписів. Без операції геморой IV стадії загрожує небезпечними ускладненнями для життя.

Післяопераційний період і відновлення

Після операції дуже важливо дотримуватися рекомендацій лікаря, аби рани добре загоїлися і не виникло ускладнень. Тривалість відновлення залежить від типу втручання: після малоінвазивних процедур одужання настає значно швидше, ніж після класичної гемороїдектомії. Ось основні рекомендації для післяопераційного періоду:

• Біль. У перші дні після операції пацієнт відчуває біль та печіння в області рани (особливо після традиційної гемороїдектомії). Для полегшення лікар призначає знеболюючі засоби. Біль поступово стихає за кілька діб. Після малоінвазивних процедур больові відчуття значно менші – зазвичай лише невеликий дискомфорт.
• Дієта і випорожнення. Після операції важливо досягти м’якого регулярного стулу. Першу добу іноді радять взагалі утриматися від їжі (щоб відкласти дефекацію та дати ранам почати загоюватися). Надалі призначають дієту з високим вмістом клітковини та достатньою кількістю рідини. За потреби лікар виписує проносні чи пом’якшувальні засоби, щоб уникнути закрепів. Уникайте продуктів, що провокують закрепи. Перший стул може бути болючим, але прийом знеболювальних і пом’якшення калу допомагають перенести його легше.
• Місцевий догляд за раною. У ділянці ануса після видалення вузлів залишаються післяопераційні рани або шви. Треба ретельно дотримуватися гігієни: після кожного випорожнення делікатно підмиватися теплою водою (можна з милом без ароматизаторів або відваром ромашки) і акуратно промокати область чистою м’якою серветкою. Лікар може рекомендувати сидячі теплі ванночки з антисептиком 2–3 рази на день – це прискорює загоєння. Якщо накладені шви, будуть потрібні перев’язки та огляди хірурга для контролю процесу. Іноді призначають місцеві мазі або свічки (для загоєння чи знеболення) – використовувати їх слід тільки за рекомендацією лікаря.
• Обмеження фізичної активності. У перші дні після операції бажано дотримуватися постільного або напівпостільного режиму. Зі зменшенням болю пацієнту дозволяють вставати і потроху рухатися. Протягом мінімум 4–6 тижнів не можна піднімати важке та інтенсивно займатися спортом. Треба уникати тривалого сидіння – краще лежати або ходити, ніж сидіти нерухомо. Зазвичай повернутися до офісної роботи можна через 1–2 тижні після малоінвазивних втручань і через 2–4 тижні – після гемороїдектомії (залежно від самопочуття).
• Контроль лікаря. Необхідно приходити на планові огляди для контролю загоєння (зазвичай через кілька тижнів після втручання). Якщо з’являються тривожні симптоми – підвищення температури, посилення болю, значна кровотеча чи гнійні виділення – слід негайно звернутися до лікаря, адже це можуть бути ознаки ускладнень. Повне загоєння після операції настає зазвичай через 1–2 місяці, після чого людина повертається до нормального життя. Надалі дуже важливо дотримуватися здорового способу життя, щоб уникнути повернення геморою.

Профілактика геморою та його загострень

Якщо ви маєте схильність до геморою або вже стикалися з цією хворобою, дотримання профілактичних заходів допоможе уникнути нових загострень у майбутньому. Ось основні поради:

• Раціон з клітковиною. Щодня споживайте достатньо овочів, фруктів, цільнозернових каш і висівок. Клітковина забезпечує м’який стул і регулярну роботу кишечника, запобігаючи запорам – головному ворогу гемороїдальних вен. Пийте достатньо чистої води (близько 2 літрів на день), щоб калові маси не були твердими.
• Регулярна фізична активність. Ведіть рухливий спосіб життя. Ходіть пішки, робіть зарядку, плавайте чи займайтеся іншими помірними видами спорту – це покращує кровообіг і тонус судин. Якщо у вас сидяча робота, робіть 5-хвилинні перерви щогодини: встаньте, пройдіться або виконайте легкі вправи. Уникайте довгого сидіння або стояння на одному місці без руху.
• Правильні туалетні звички. Не натужуйтесь сильно під час дефекації і не сидіть на унітазі занадто довго. Намагайтеся випорожнювати кишечник регулярно в один і той самий час (наприклад, щоранку) – це привчить кишківник до режиму. Не стримуйте позивів сходити в туалет: затримка калу призводить до його ущільнення і перевантаження прямої кишки.
• Помірність і здоров’я. Обмежте вживання алкоголю та дуже гострих страв – вони можуть провокувати прилив крові і загострення геморою. Не сидіть на холодному. Також важливо вчасно лікувати хронічний кашель та інші стани, що постійно підвищують внутрішньочеревний тиск – це допоможе знизити навантаження на вени прямої кишки.

Можливі ускладнення геморою

Нелікований або запущений геморой – не просто дискомфорт, а серйозна загроза здоров’ю. Якщо довго ігнорувати симптоми або займатися самолікуванням, можуть розвинутися такі ускладнення:

• Анемія. Тривалі, навіть незначні, кровотечі з гемороїдальних вузлів призводять до хронічної втрати заліза і анемії (низького гемоглобіну). Це проявляється слабкістю, запамороченням, блідістю шкіри, загальним занепадом сил.
• Тромбоз вузлів. У розширених гемороїдальних вузлах може утворитися згусток крові – тромб. Це спричиняє раптовий нестерпний біль у ділянці ануса, сильний набряк та запалення; вузол стає твердим і надзвичайно болючим. Тромбоз потребує невідкладного медичного втручання, інакше можливий некроз (відмирання) защемленого вузла.
• Утиск і некроз. Якщо великий внутрішній вузол випав і затиснувся спазмованим анальним сфінктером, кровопостачання в ньому різко порушується. Вузол може некротизуватися (відмерти) – це дуже небезпечний стан, який супроводжується нестерпним болем і запаленням. Некроз вузла потребує термінової операції, інакше розвинеться інфекція і є ризик для життя пацієнта.
• Гнійні ускладнення. Запущений геморой може призвести до інфікування і нагноєння тканин навколо прямої кишки. Утворюється параректальний абсцес – кишеня гною біля прямої кишки, що викликає пульсуючий біль, високу температуру, озноб. Такий гнійник необхідно терміново розкрити і дренувати хірургічно, інакше інфекція може поширитися (аж до сепсису – зараження крові). У деяких випадках після абсцесу формується свищ прямої кишки – патологічний канал між прямою кишкою і шкірою навколо ануса. Свищ спричиняє хронічне виділення гною, подразнення; лікується тільки оперативно.

Геморой небезпечний своїми ускладненнями, тому важливо не відкладати візит до лікаря. Своєчасне лікування дозволяє усунути хворобу на ранніх стадіях, не доводячи до ситуацій, коли потрібне складне хірургічне втручання. Пам’ятайте, що чим раніше розпочати терапію і змінити спосіб життя, тим швидшим і легшим буде одужання, а якість вашого життя суттєво покращиться.

Проктолог Київ – кого рекомендують?

Якщо ви помітили у себе симптоми, схожі на геморой — дискомфорт, свербіж, біль, кров після дефекації або відчуття стороннього тіла в області ануса — не варто зволікати. Запис до проктолога в Києві допоможе швидко з’ясувати причину неприємних відчуттів і підібрати ефективне лікування. Сучасні клініки столиці оснащені новітнім обладнанням для безболісної діагностики, а консультація досвідченого лікаря-проктолога дозволяє виявити хворобу навіть на початковій стадії, коли ще можливо обійтися без операції. Прийом у проктолога проводиться конфіденційно, в комфортних умовах і без болю — лікар використовує щадні методики огляду, такі як аноскопія чи ректороманоскопія, що займають кілька хвилин. Після обстеження фахівець складе індивідуальний план лікування: від підбору мазей, свічок і венотоніків до рекомендацій щодо дієти, способу життя чи малоінвазивних процедур (лігування, лазерне видалення тощо). У Києві працюють як державні, так і приватні медичні центри, де можна записатися на прийом у зручний час, часто навіть у день звернення. Не відкладайте візит — рання консультація проктолога допоможе уникнути ускладнень, швидше повернутися до нормального життя і зберегти здоров’я на довгі роки.